На вул. Вовчинецькій, 55 знаходився невеликий будиночок, у якому колись працював цікавий заклад – одна з найстаріших аптек міста. Власне кажучи, про цей будинок уже варто говорити в минулому часі, бо він якраз перебуває на стадії демонтажу.

На думку краєзнавця Івана Бондарева, початки історії цієї аптеки сягають 1916 року. За Польщі вона належала магістру фармації Баннеру, який здавав її в оренду Адольфу Ландесу. Після них аптеку очолила Любов Білобрам (1908–2005), яка стала першою в історії міста українкою з фармацевтичною освітою.

З краєзнавчої літератури ми дізнаємося, що пані Білобрам була ще й відомою громадською діячкою, активною учасницею Союзу українок. Любов Білобрам закінчила Станиславівську гімназію і фармацевтичний факультет Познанського університету. Спочатку працювала фармацевтом у с. Борині на Львівщині, потім у Станиславові.

Батько Любові, Корнило, був гімназійним професором, а матір – донькою священника. Її сестра Надія працювала керівницею пункту зв’язку Станиславівського обласного проводу ОУН, пізніше загинула від рук енкаведистів у Дем’яновому Лазі. Брата Осипа, який був учасником проводу ОУН на Львівщині, у 1942 році розстріляли гестапівці. Любов та її матір Ольгу теж арештували, але їх врятували від загибелі Осипові друзі, обмінявши на двох упійманих німецьких офіцерів.

У 1944 році Любов Білобрам виїхала зі Станиславова і повернулася до міста лише у 1957 році. За допомогою друзів влаштувалася аптекарем і працювала до 1986 року. У період національного піднесення пані Білобрам брала активну участь у відродженні Союзу українок та інших патріотичних товариств.

Підготувала Олена БУЧИК