В січні-лютому кожного року станиславівська еліта святкувала карнавал, витанцьовуючи вальси, кадрилі і мазурки в залах міського театру, міщанського казино чи товариства «Сокіл». Однак простий люд теж не хотів відставати від «вершків суспільства» і влаштовував власні карнавальні забави. І ще можна було посперечатися, чиї бали були веселішими й цікавішими!

У лютому 1908 року такий «бал для бідних» відбувся у передмісті Станиславова – Княгинині-Гірці (тепер район вулиць Миру і Привокзальної). Газета «Кур’єр станиславівський» іронічно назвала його «швендербалом», пише Західний кур’єр.

Так називалися віденські бали, що проходили у будівлі так званого Швендер-Колізею. Ось що газета розповідала про цю великосвітську забаву:

«Панна Вікця дві ночі не спала, все обдумувала свій бальний туалет, а панна Маня, покоївка лікаря з вулиці Сапєжинської, радилася з колежанкою панною Каролінкою, чи можна піти на бал у лакованих туфельках. Пан Іґнацій, швець, півтори години провів у перукаря, намагаючись привести до порядку свою шевелюру, на яку пішло зо два кілограми косметики з дроґерії Бібринґа. І ось цей час настав. В залі, яка ще недавно стояла пусткою, і по ній гуляли вітри, незвично людно і жваво.

Музика грає так гучно, аж шибки трясуться. Пан Іґнацій витанцьовує з панною Вікцею, а панна Каролінка – з якимось драгуном, що поводить себе так гордо, ніби він на офіцерському балу. Владек-столяр пустився у танок з покоївкою Манею, яка все-таки вбрала лаковані туфельки й ажурні панчохи, а з її обличчя не сходить міна графині. І лише черговому поліцейському Княгинина-Гірки не до веселощів. Він пильно стежить за порядком. Щоправда, інколи відлучається до буфету, де буфетник пан Герман наливає пивце і горілочку. Ось такий «швендербал» – куди до нього тому віденському!».

Підготувала Олена БУЧИК