У старому Станиславові не було театру для юних глядачів, але час від часу ставилися п’єси для дітей. Так, у школі імені Чацького (тепер вул. Шевченка, 32) була зала зі сценою, де інколи проходили вистави.

У липні 1903 року тут ставили п’єсу «Повернення батька» для школярів. Судячи з опису, ця вистава була не особливо веселою: «Після перших тактів увертюри ми чуємо пісеньку, яку співають кілька дітей, що схилилися перед хрестом. На задньому плані – скелі і смереки. Аж тут вибігає братик цих дітей і розпочинає з ними зворушливу розмову про татка, який довго не повертається додому. За сценою чується вечірній дзвін. Виставу продовжують сцени з життя гуцулів, і з їхньої розмови ми дізнаємося, що батько дітей став жертвою розбійників…».

Пізніше цю п’єсу показали в інших навчальних закладах Станиславова, і гра юних акторів викликала справжній захват публіки. У квітні 1934 року п’єса для дітей уже демонструвалася на сцені міського театру.

Це була п’єса «Ясь і Малгося», поставлена за мотивами казки братів Ґрімм «Гензель і Ґретель». Після успішної прем’єри в Станиславові місцева трупа вирушила на гастролі до Львова, де п’єса теж пройшла з великим успіхом.

Коментуючи п’єсу, галицька преса підкреслювала необхідність заснування спеціалізованого дитячого театру: «Проблема дитячого театру віддавна хвилює театральних критиків і педагогів, адже дитяча аудиторія суттєво відрізняється від дорослої – вона більш критична, але й більш вдячна. Не раз актори зазначали, що немає нічого приємнішого, ніж грати для дітей, хоч це й буває нелегко».

Підготувала Олена БУЧИК