На зламі ХІХ і ХХ століть вулиця Бельведерська була досить занедбаною і брудною, незважаючи на те, що знаходилася неподалік від центру. 

Так, у березні 1900 року жителі цієї вулиці опублікували у пресі звернення до станиславівського магістрату: «Просимо шановний магістрат упорядкувати цю надзвичайно занедбану вулицю, яка є однією з найбільш відвідуваних у місті, а її мешканці платять високі податки, пише Західний кур’єр.

Зараз стоїть мокра погода, і всяке пересування тут дуже важке. Починаючи від аптеки пана Аміровича, болото по коліна, а ця частина вулиці належить до середмістя, і тут знаходяться цілком гарні кам’яниці, а навпроти друкарні пана Хованця – досить простора площа. Ця вулиця могла би стати окрасою міста, якби шановний магістрат її впорядкував, забезпечив тротуарами і належним освітленням».

У червні того ж року Клеменс Вайтц, журналіст газети «Кур’єр станиславівський», писав:

«На вулиці Бельведерській у повітрі літає дуже багато куряви. Але мешканці цієї вулиці вже так звикли до цього «делікатесу», що, мабуть, зіпсували би собі шлунки, якби щодня не ковтали кілька фунтів пилу. Це найфатальніша вулиця Станиславова, а місто поводиться з нею як зла мачуха з пасербицею чи підкидьком. Я згадую тут про цю вулицю спеціально, бо, може, хтось із читачів буде читати цю статтю вголос, його почують наші владні мужі, і їхня милість нарешті пошириться на цю бідну вулицю».

Проте такої бажаної милості вулиця Бельведерська дочекалася лише у 1906 році. В лютому того року тут установили нове освітлення, а лише у 1912 році тут нарешті з’явилися гарні впорядковані тротуари.

Підготувала Олена БУЧИК