На зламі ХІХ і ХХ століть на вулицях Станиславова, особливо у базарні дні, можна було побачити катаринярів – так тоді називали шарманщиків.
На своїх шарманках, які називалися катаринками, ці вуличні музиканти вигравали веселі мелодії. Зазвичай їх супроводжували дресировані тварини чи птахи – мавпочки, папужки, песики. Вони інколи танцювали, приваблюючи публіку, або брали участь у ворожінні – тягнули папірці з передбаченнями долі для всіх охочих.
У вересні 1905 року газета «Кур’єр станиславівський» надрукувала есе журналіста Яся Недопитальського, де зокрема йшлося про катариняра і катаринку:
«На Торговиці з боку вул. Галицької перед нами постає інше видовище. Тут зайняв місце катариняр зі своєю катаринкою, на якій виграє поперемінно то «Козака», то «Гамай, кицю». Він приваблює до себе легковірних селян, бо за те його грання йому би ніхто й цента не дав. На катаринці сидить гібралтарська мавпочка, вбрана у червоний чепчик, і милується на себе у люстерко. Купа сільських жінок позирає на неї з цікавістю, відкривши рота, і питаючи одна в одної «Що це за чудо?» І хоч кожна дивиться на мавпочку трохи з острахом, наче боїться її погляду, але відійти від неї не може.
А тим часом катариняр показує нове чудо – білих мишок чи папугу, який за два центи тягне папірці з передбаченнями долі, граючи роль дельфійської Піфії. Було би гріхом за два центи не дізнатися про своє майбутнє. Тому кожна жіночка добуває з вузлика часом останні два центи, за які мала купити дітям рогалик, і купує передбачення. Треба бачити, з якою квапливістю ця ґаздиня хапає згорточок з віщуванням і ховає його за пазуху. А відійшовши вбік, із тужливим поглядом просить когось прочитати їй, що там написано.
Я кілька разів мав щастя бути оракулом для таких жіночок. А коли я читав їм той текст, вони лише кивали головою і говорили: «Ото! Холера би його напала, з виду він все знає. Каже, що маю стерегтися ворогів, ая, у мене є сусідка, Бог би її побив. Дідько знає, що вона хоче від мене. Правду пан, бігме, правду сказав».
Повірте мені, якби кожен мав таку глибоку віру, як та жінка після прочитання передбачення своєї долі, то земля була би раєм».
Підготувала Олена БУЧИК |
