На початку ХХ століття станиславівські кав’ярні певною мірою заміняли собою бібліотеки, адже публіка приходила туди не лише для того, щоб випити кави і поспілкуватися, а й щоб почитати свіжу пресу.

Газета «Кур’єр станиславівський у 1911 році зазначала, що цей звичай галичани запозичили з Відня, пише Західний кур’єр:

«Значна частина нашої інтелігенції не призвичаєна до того, щоб виписувати газети чи журнали. Всю періодику такі відвідувачі читають у кав’ярнях і цукернях. Таким чином, кав’ярні заміняють їм читальні. Про багатьох гостей кав’ярень сміливо можна стверджувати, що поза кав’ярнями вони й рідко що десь читають.

Звичай довго сидіти у кав’ярнях ми запозичили з Відня, і він частково витісняє собою значно шляхетніші види товариського життя, які можна організувати вдома, у колі близьких людей. Проте такий спосіб життя вже настільки в нас укоренився, що протестувати проти нього немає сенсу. В наших кав’ярнях зазвичай так багато німецьких газет, що складається враження, ніби ти знаходишся десь у німецькій глибинці.

В кожній кав’ярні обов’язково є німецькомовні часописи на різну тематику – літературні, мистецькі, фахові. Відвідувачі читають їх дуже ретельно і уважно. І часто це єдине читання, яке отримує багато представників нашої інтелігенції. Наша публіка скрупульозно читає кожен номер берлінської газети «Woche» («Тиждень» –  Авт.) і мюнхенської «Jugend» («Молодь» – Авт.), часто навіть не знаючи про існування крайових видавництв. Звісно, ми зовсім не прагнемо дорікати всім, хто читає загальнодержавну пресу, але вважаємо, що ми мусимо дбати передусім про розвиток нашої періодики і розвиток місцевих видавництв».

Підготувала Олена БУЧИК