У наш час підлітки, які втікають із дому, суттєво додають роботи поліції. Сто років тому ситуація у нашому місті була не набагато кращою, адже давня преса рясніє повідомленнями про малолітніх утікачів.

У вересні 1903 року газета «Кур’єр станиславівський» повідомила: «Вчора віддано в руки поліції 14-річного Володимира Бірнбаума, сина колійового будівничого зі Станиславова. Хлопець блукав Львовом, а поліціянтам повідомив, що є сиротою, бо його батько помер у січні, а мати – у лютому. Будинок, у якому він жив, продали за борги, що накопичилися через дороге лікування батьків.

Після того, як хлопця вигнали з проданого будинку, його прийняв до себе якийсь сторож і надавав житло і харчі. Але той сторож знущався над хлопцем у жахливий спосіб і змушував його робити найстрашніші речі, тому сирота втік і пішки дійшов до Ходорова. В Ходорові йому хтось милосердний дав 10 корон, за які він доїхав до Львова. Але гроші вже всі вичерпалися, тож він, бідний сирота, голодний і холодний, бродить Львовом у пошуках якогось заробітку.

Мусимо констатувати, що вся ця розповідь 14-річного Володимира Бірнбаума, який утік із дому, є неправдивою від початку й до кінця. Пан і пані Бірнбауми живі-здорові, і ведеться їм цілком непогано. Чи не єдине їхнє нещастя – то син, лайдак і брехун».

У серпні 1908 року поліція арештувала у Львові ще одного юного шукача пригод. Ним був 14-річний Ізидор Кляйнфельд, учень реальної школи зі Станиславова. При ньому знайшли велику суму готівкою, заряджений пістолет і стилет. Хлопець зізнався, що є сином заможного станиславівського купця, але втік із дому, бо посварився з батьком і хотів покінчити життя самогубством. Поліція затримала юного Кляйнфельда, а його батька про це повідомила телеграмою.

Підготувала Олена БУЧИК