У 1933 році львівська газета «Хвиля» розповіла цікаву історію про скромного станиславівського єврея та Юзефа Пілсудського – першого лідера відродженої Польської держави, в 1926–1935-х роках – міністра оборони Польщі.

Довший час єврей зі Станиславова на прізвище Гоффман був помічником Пілсудського і користувався його повним довір’ям і великою симпатією. Після війни з більшовиками Гоффман повернувся до Станиславова, але часи тоді були нелегкі, тож йому довелося важко працювати, щоб заробити собі на шматок хліба.

Перебивався випадковими заробітками і торгівлею, але в 1929 році, коли Польщу накрила потужна економічна криза, справи у Гоффмана пішли геть погано. І тоді він написав Пілсудському листа і попросив допомоги.

Минали дні, місяці, але відповіді від маршалка так і не надходило. Гоффман зайнявся продажем лимонів на ринку і давно вже забув про той лист. Так минули два роки.

Аж ось одного дня до нього підійшов постерунковий поліцейський і попросив показати документи. Перевіривши простягнуте торговцем посвідчення особи і дозвіл на торгівлю, поліцейський посміхнувся. «Та ми вже два роки вас шукаємо!» – вигукнув він і наказав Гоффману йти за ним. Єврей дуже перелякався, подумавши, що страж порядку мав намір у чомусь його звинуватити.

Проте поліцейський привів Гоффмана до староства, де повідомили, що ще два роки тому маршалок Пілсудський призначив своєму колишньому помічникові допомогу в розмірі 600 злотих. Маршалок розпорядився також виділити Гоффману місце для розміщення торгової буди і зобов’язав місцеву владу допомогти у її встановленні. Але через плутанину з прізвищами і адресами влада ніяк не могла знайти Гоффмана, аж поки поліцейський не побачив його на ринку.

Цей випадок «милості від маршалка», що так несподівано звалилася на станиславів’янина, жваво обговорювали в місті.

Підготувала Олена БУЧИК