Для українців Станиславова особливо пам’ятним стало Різдво 1939 року, яке ознаменувало собою незвичайну подію.

У книзі «Владика Григорій Хомишин: патріот, місіонер, мученик» її автор Петро Мельничук згадує про видіння, яке явилося тодішньому станиславівському єпископу Григорію Хомишину:

«Владика правив в асисті всіх крилошан (церковних співців. – Авт.), церква набита людьми так, що багато було й надворі. Скінчилась відправа, народ виходить із церкви, бажаючи собі взаємно провести щасливо свята і коляду, розходяться домів, вже порожніє площа перед катедрою, вже заїхав лімузин по владику. Прошаки й бідні добре знають, що коло водія авта стоїть мішечок із грішми владики для них, але цього року щось їм довго довелося чекати. Бо крилошани складають свої святочні побажання владиці в захристії, щоб цей 1939 рік був для владики щасливий.

Владика, звертаючись до крилошанів та священників та присутнього в той час Антона Княжинського, сказав: «Я про це ще нікому не казав, але тепер вам, отці, і вам, пане професоре, скажу: я мав передучора видіння і знаю, що цей рік почне серію трагічних літ у нашій історії. Восени прийдуть до нас большевики. Багато із наших людей піде тинятися по далеких просторах страшної совєтської держави, хоч цим разом лихо не буде ще загальне – це буде тільки малий вступ до майбутнього лихоліття».

Із присутніх ніхто цьому, що сказав владика, не хотів вірити. Це було на початку січня 1939 року, та не було жодних ознак конфлікту Польщі із Німеччиною, одначе владика Григорій твердо стояв на своєму. Це ж було, казав він, післане Богом видіння. Довго молився цим разом владика, вклякаючи перед великим вівтарем у катедрі. Згодом піднявся та сумний вийшов у супроводі крилошан на сходи катедри».

Підготувала Олена БУЧИК