На зламі ХІХ і ХХ століть, особливо у літній період, мешканцям Станиславова докучала прикра проблема – курява. Варто було проїхати вулицями міста фіакру чи вершнику, як здіймалися цілі хмари пилюки, так що й сонця не було видно.

Особливо складною була ситуація на вулицях поблизу казарм, де військові часто їздили на конях туди й сюди великими групами.

Станиславівський магістрат намагався боротися з цією проблемою. В червні 1896 року він видав постанову, яка зобов’язувала власників нерухомості підтримувати порядок на вулицях і тротуарах біля їхніх будинків, а саме регулярно скроплювати їх водою, щоб «прибити» пилюку. Якщо ж власник нерухомості не мав часу і бажання робити це самостійно, він міг домовитися з магістратською службою, яка скроплювала відповідний відтинок тротуару і проїжджої частини за оплату – 20 центів за квадратний метр.

Ця постанова викликала величезне обурення у станиславівських домовласників. Вони дотримувалися думки, що магістрат видав цю постанову, щоб добре заробити, адже, як підрахували скрупульозні мешканці, він міг заробити на скроплюванні вулиць близько 20 тис. корон у рік.

Втім, тодішня преса категорично не підтримувала цю думку, докоряючи домовласникам, що вони взагалі не дбають про чистоту навколо своїх будинків, звикнувши до того, що вулиці за них підмітає вітер, а скроплює їх дощ. Однак магістрат усе ж прислухався до мешканців міста і суттєво знизив оплату за скроплювання вулиць – з 20 до 4 центів.

Підготувала Олена БУЧИК