В січні-лютому в Станиславові початку ХХ століття тривав так званий «карнавальний сезон».

Мешканці міста активно відвідували бали, маскаради й костюмовані вечірки, де розважалися, знайомилися і закохувалися, пише Західний кур’єр. В лютому 1914 року автор рубрики «З бруку» в газеті «Кур’єр станиславівський» описав, як він хотів відправити з кур’єром записку в розпал карнавального сезону, і що з того вийшло:

«Діялося те на вулиці Карпінського (тепер початок вул. Галицької-Авт.), там, де якраз знаходиться пост кур’єра, який виконує різні дрібні доручення. «Гей, кур’єре! – гукаю я до нього, – прошу занести цю записку на вул. Липову, до пані Е.Ф. – Слухаю, пане добродію! – відповідає кур’єр. – Занесу і віддам, будьте спокійні. Тільки скажіть мені, як та пані виглядає? – А вас то що обходить? – дивуюся я. – Ну бо, прошу пана, я добре знаюся на таких справах. Хіба жмені в перший раз? Навіщо дзвонити до помешкання? Краще нищечком на вулиці чи у підворітні записку віддати. І у сторожа краще не питати, бо підуть різні плітки, розмови… А то ще батьки дізнаються… або, боронь Боже, чоловік. Мене всі панянки і панове у Станиславові добре знають – я надійний посланець закоханих. А зараз ще карнавал – знаєте, скільки мені таких записок передавати доводиться! – Але ж ви неправильно зрозуміли! – гнівно відповідаю я й червонію. – Тут зовсім не йдеться про якусь любовну авантюру! Це записка до моєї тещі, а їй уже більше шістдесяти років. – Ну так би й сказали! – здвигає плечами посланець Амура. – Але якби що, то хай пан знає: я завжди готовий допомогти!».

Підготувала Олена БУЧИК