В історичній літературі та пресі ми знаходимо кілька згадок про те, що ратуша Станиславова перебувала в поганому стані. Зокрема історик Юзеф Зелінський стверджував, що друга ратуша міста у 1820-х роках була така понищена і потріскана, що загрожувала завалитися.

Ратушний годинник був зіпсутий, а магістрат міг користуватися тільки двома приміщеннями для розміщення своїх службовців, пише Західний кур’єр. Такий стан речей тривав аж до відомої пожежі у 1868 році, і лише через рік після неї розпочалося ґрунтовне оновлення міста.

Втім, у 1886 році містом гуляли вперті поголоски, що й третя ратуша міста, збудована у 1871 році, от-от завалиться. А справа була в тому, що на ратушній вежі постійно чергував стражник, який наглядав, чи у місті десь не почалася пожежа. І цього стражника тоді переселили на вежу казарм пожежної служби.

У місті говорили, що ратушна вежа начебто помітно схилилася у бік вірменської церкви. Насправді ж тоді на ратушній вежі проводилися ремонтні роботи, під час яких міняли підлогу в приміщенні, де перебував стражник. Цим і пояснювалося його тимчасове переселення.

Газета «Кур’єр станиславівський» навіть була змушена дати офіційне підтвердження того, що ратуша не валиться і не перебуває в аварійному стані. Однак уже в 1907 році той же часопис повідомив про постійні проблеми з ратушним годинником, який працював украй погано і часто спізнювався.

Годинникар Мешулім Єґер навіть подав замітку в газету, в якій пояснював, що зовсім не винен у тому, що годинник показує неправильний час. Він старанно налагоджує його майже щодня, але годинник старої конструкції, дуже знищений, крім того, в ньому бракує однієї деталі у механізмі циферблату. Тож як не старався майстер, досягти бездоганної точності в роботі ратушного годинника не міг.

Підготувала Олена БУЧИК