Зі сторінок давньої преси ми дізнаємося багато цікавих деталей про роботу міського шпиталю. Зокрема у січні 1904 року газета «Кур’єр станиславівський» опублікувала досить розлогу замітку про його роботу.

Повідомлялося, що минулого 1903 року в шпиталі було запроваджено багато покращень, серед яких – електричні дзвінки та якісний мікроскоп за 700 корон, пише Західний кур’єр. Того ж року облаштували лабораторію для хімічних і бактеріологічних досліджень та виділили окремий оглядовий кабінет для обстеження хворих. Найбільш поширеною недугою, з якою хворі зверталися до шпиталю, був сифіліс.

Лише за 1902 рік до шпиталю поступили 732 особи, хворі на сифіліс. Найбільше хворих надходило з села Битків біля Надвірної, з Микуличина, Пасічної, Угорників та Отинії. За словами війтів цих населених пунктів, там хворіли на сифіліс навіть малі діти, бо в селах всі члени сім’ї зазвичай спали на одному ліжку. Місць у шпиталі постійно не вистачало, бо він був розрахований лише на 120 ліжко-місць, але у 1903 році тут одночасно лікувалися в середньому 136 хворих. Хворий в середньому перебував у шпиталі 18 днів.

За мірками того часу таке перебування вважалося недовгим, адже шпиталь намагався не тримати хворих без нагальної потреби. Крім сифілісу, за 1903 рік шпиталь прийняв 20 хворих на тиф, 10 хворих на скарлатину, 148 пацієнтів з туберкульозом і ще 118 – з хворобами очей. Крім того, було прийнято пологи у 42 жінок і проведено 398 хірургічних операцій. Як зазначала преса, операційна зала шпиталю була дуже добре облаштована і оснащена достатньою кількістю хірургічних інструментів. До речі, лікування у шпиталі було платним. Станом на 1886 рік один день лікування дорослого вартував 50 центів, а дитини – 30 центів (розмінна монета від злотого ринського).  На той час це були дуже невеликі суми, тож лікування було цілком доступним.

Підготувала Олена БУЧИК