У шкільному житті тихого провінційного Станиславова початку ХХ століття час від часу спалахували гучні скандали і навіть ставалися справжні драми.

Так, у квітні 1902 року перехожі побачили гімназиста, який у самому центрі Станиславова лежав непритомний на тротуарі. Йому надали першу допомогу і відвезли до магістрату, бо хлопець здавався трохи «не в собі», зокрема не міг повідомити, хто він і звідки.

З допомогою головного міського лікаря пана Рубінштейна гімназисту стало краще, і він повідомив, що звати його Самуель Рубен, мешкав він у Львові, а до Станиславова втік через конфлікт із педагогом у своїй гімназії – професором Яворським.

Юнак мав намір продовжити навчання у Станиславові і нізащо не хотів повертатися до Львова. Після довгих умовлянь, у яких узяв активну участь сам бургомістр Німгін, утікач усе ж погодився вирушити додому в супроводі поліцейського. Але цьому завадив черговий нервовий напад, тому довелося дочекатися, поки до Станиславова приїде батько Самуеля. Як він розповів, його син добре вчився і навіть давав приватні уроки, щоб допомогти сім’ї, а нервові напади в нього почалися саме після конфлікту з професором. Ця історія викликала велике співчуття у мешканців Станиславова.

Ще про одну шкільну драму преса повідомила у квітні 1911 року. Вчителька жіночої школи імені королеви Софії панна Марія М. «впала у божевілля на ґрунті релігії» і під час нервового нападу викинулася з вікна другого поверху свого помешкання на вул. Кілінського (тепер вул. Лепкого). В результаті падіння вона зазнала важких травм і її відвезли до шпиталю. Як зазначала преса, постраждала вчителька користувалася великою повагою серед учителів та учениць школи.

Підготувала Олена БУЧИК