Учні і студенти станиславівських шкіл та гімназій бували різні – старанні і не дуже. Хтось не вчив матеріал і намагався за допомогою хитрощів уникнути поганої оцінки та гніву професора. Інші ж навпаки ночами сиділи над книжками і долали великі відстані пішки, щоб здобути знання.

Правник Мар’ян Островський, який навчався у станиславівській Державній гімназії у 1884-1889 роках, у своїх мемуарах згадував про гімназійного товариша Альфреда Кучеру, сина податкового чиновника з Надвірної.

Хлопець вирізнявся веселим характером, але не був дуже старанним у навчанні. В нього був довгий ніс, чимось схожий на огірок, який кровив, якщо його сильно потягнути. Тож коли Кучеру викликали відповідати урок, він, вийшовши на середину класу, часто витягав з кишені хусточку, прикладав її і непомітно смикав себе за носа. Відразу ж на білому полотні з’являлися червоні плями крові. Переляканий професор, звичайно, відразу пропонував Кучері вийти з класу і вдатися до медичної допомоги.

Проте у станиславівській пресі за травень 1937 року ми знаходимо інформацію про феноменально старанну 15-річну ученицю одного зі станиславівських навчальних закладів. Товаришки та вчителі звернули увагу на її дуже стерті ноги.

Виявилося, що дівчина мешкала в селі Клубівці біля Тисмениці і щодня долала по 16 км пішки, йдучи на навчання і повертаючись додому. При цьому дівчина ще й добре вчилася і завжди готувала домашнє завдання.

Підготувала Олена БУЧИК