За Другої Речі Посполитої чиновники державних установ, хоч і були шанованими людьми, не могли похвалитися особливо високими доходами.

Про це свідчить історія станиславівського чиновника Скарбового управління, яке в ті часи розміщалося за сучасною адресою вул. Грушевського, 31, у колишній будівлі австрійської Скарбової дирекції.

У липні 1937 року місцева преса повідомила, що колишній чиновник, який вийшов на пенсію і мешкав на вул. Пєрацького (тепер вул. Шевченка), зійшов з розуму через важкі матеріальні умови. Він мешкав разом із дружиною, матір’ю та донькою, і пенсії у розмірі 110 злотих у місяць не вистачало на утримання сім’ї.

В колишнього чиновника почали спостерігатися симптоми сильного розладу нервової системи. Кілька разів він робив розрухи у помешканні, незважаючи на всі намагання рідних його заспокоїти.

В ті часи психоневрологічної клініки в Станиславові ще не було, і хворих відправляли до Львова чи Кракова. Певний час хворий лікувався у Кракові, але лікування тоді було платним, і він знову мусив повернутися до Станиславова, бо рідні не мали чим оплачувати його лікування. Але в нього знову почали траплятися напади шалу, коли він ламав і трощив усе в помешканні, тож його відправили до окремої палати станиславівського міського шпиталю.

Як іронізувала преса, це і було тим «щастям», якого дочекався державний чиновник після довгих років сумлінної праці, а його історія – це надзвичайно «заохочувальний» приклад для молоді, щоб обирати державну службу.

Підготувала Олена БУЧИК