Сучасні іванофранківці нерідко скаржаться, що стан доріг і тротуарів у місті залишає бажати кращого. Але, судячи з повідомлень давньої преси, це було одвічною проблемою міста. Незважаючи на те, що міська влада вкладала досить багато коштів і сил у дорожнє будівництво, час від часу там і тут з’являлися ями і вибоїни. Навіть у самому центрі міста! Це красномовно підтверджує замітка, опублікована в газеті «Кур’єр станиславівський» у 1887 році, пише Західний кур’єр: «Наші тротуари, як асфальтовані, так і вкриті трембовельськими плитками, у деяких місцях такі криві та нерівні, що замість того, щоб полегшувати перехожим рух, стають для нього перешкодою. Хоч і вже розпочато ремонт асфальтованих тротуарів, але робиться він так мляво і недбало, що такий ремонт небагато вартий. Досить згадати вулицю Сапєжинську (тепер вул. Незалежності – Авт.) Калюжі води заливають тротуар у кількох місцях перед самим староством, так що перехожий, який іде пізно ввечері і у темноті не бачить води, занурюється в неї по кісточки, а вдень перехожі змушен обійти баюри.

В інших місцях теж багато нерівностей і ям. Ось так у нас ремонтую новозбудованою кам’яницею пана Ертеля (тепер вул. Мазепи, 4 – Ав вертикально, утворюючи горби та нерівності, через які кілька осіб у травмувалися. А коли прокладали газові труби, тротуар у тому місці плитки на місце чомусь забули». Знайомо, чи не так?

Підготувала Олена БУЧИК