Поціновувачам історії нашого міста добре відома поштівка початку ХХ століття, на якій зображений костел єзуїтів на вул. Грюнвальдській (тепер Свято-Троїцький кафедральний собор). Проте багатьох зацікавив екіпаж із кіньми та бочкою, який ми бачимо зліва.

Загалом возів з бочками тогочасним містом їздило багато, адже загального водогону ще не було, і містяни брали воду або з колодязів, або у водовозів, які розвозили воду бочками, пише Західний кур’єр. Ще вулиці Станиславова у теплу пору року регулярно скроплювали водою, щоб прибити куряву, і для цього містом теж їздили вози з бочками.

Втім, цей екіпаж із бочкою може бути призначеним і для дезінфекції. В 1889 році газета «Кур’єр станиславівський повідомила»:

«У вівторок площею Ринок з вокзалу везли якусь машину з трубою, конструкція якої зацікавила перехожих. Звичайно, серед цих цікавих опинився й кореспондент нашої газети. На щастя, йому вдалося поспілкуватися з одним знаним техніком, який пояснив, що це апарат для дезінфекції».

В XIX столітті для дезінфекції приміщень використовували газоподібний формальдегід. За допомогою шлангу газом наповнювали приміщення, а потім його на деякий час покидали і щільно зачиняли. Про подібний апарат ми знаходимо згадки і у пізніших номерах часопису.

Так, у листопаді 1903 року газета зазначила, що через епідемію скарлатини магістрат прийняв рішення закупити апарат для дезінфекції на основі формаліну для громадського вжитку. Згодом повідомлялося, що такий апарат уже закупили, і за наказом міської влади він приступив до дезінфекції тих приміщень, де перебували хворі на скарлатину та інші інфекційні недуги. Приватні особи, які бажали провести дезінфекцію у своїх помешканнях, повинні буди звернутися до інспекції поліції.

Підготувала Олена БУЧИК