Серед молоді Станиславова початку ХХ століття практикувався звичай, який називався «гусак». Молоді люди вишиковувалась за політиком, який не виправдав сподівань, і один за одним, «гусаком», ходили вслід за ним. Ішов політик вулицею, а за ним тягнувся величезний «хвіст». Піднімав він капелюха, вітаючи знайомого, а «хвіст» у точності повторював усі його дії.

Як зазначає краєзнавець Іван Бондарев, перехожих така акція протесту дуже веселила, а от опальному політику було не до сміху. Проте, судячи з замітки у газеті «Кур’єр станиславівський», цей звичай не завжди був таким кумедним і позитивним, пише Західний кур’єр.

У грудні 1906 року газета повідомила, що гімназисти використали «гусак», щоб цькувати одного з викладачів:

«Гімназійного професора П. спіткав вельми прикрий випадок. Коли він увечері йшов вулицею, до нього причепилися кілька підлітків у гімназійних мундирах і пішли вслід  за ним. При цьому вони шепотіли слова на кшталт «божевільний». І неначе цього їм ще було мало, гімназисти вишикувалися в «гусака» і пішли вслід за професором, беручи його на кпини вже вголос.

Як ми з’ясували, професор П. належить до найкращих педагогів у місті, має бездоганну репутацію та є справжнім другом молоді. Проте через надмірну ретельність у своїй роботі він захворів на нервовий розлад і навіть мусив узяти тривалу відпустку. Проте його хвороба ще повністю не минула. І саме через хворобу він став мішенню для насмішок з боку кількох своїх учнів, що свідчить про повне падіння їхньої моральності.

На щастя, з цієї неприємної ситуації професора вирятував колега, який випадково став свідком інциденту. Проти гімназистів, які цькували професора, розпочато слідство».

Підготувала Олена БУЧИК