В жовтні 1934 року в станиславівському Окружному суді слухалася справа, яка стала справжньою сенсацією. Позивачем був митрополит Андрей Шептицький, який вимагав від княгині Марії Христини Шенборн, громадянки Чехословаччини, повернути сплачені їй 25 тис. доларів – пише “Західний кур’єр”.

Як відомо, Андрей Шептицький був не лише духовною особою, він володів чудовими діловими якостями і спрямовував зароблені кошти на потреби церкви і нужденних. У січні 1928 року митрополит домовився з пані Шенборн щодо купівлі маєтку в Богородчанах, але угоду від імені митрополита уклав прелат Тит Войнаровський.

Митрополит Шептицький мав намір придбати той маєток для церковних потреб, але згодом виявилося, що на нього було ще кілька претендентів. Княгиня Шенборн отримала маєток у спадок і в 1927 році уклала угоду з місцевим землевласником Яном Дропьовським про те, що він купить його за 550 тис. доларів. Проте він не зміг цього зробити, бо граф Ржищевський оскаржив у суді право пані Шенборн на спадок.

У 1924 році Дропьовський підписав з Ржищевським угоду, на основі якої граф відмовився від претензій на маєток пані Шенборн. Коли прелат Войнаровський довідався, що Дропьовський отримав право на купівлю богородчанського маєтку, він розпочав з ним переговори.

Будівля Окружного суду в Станиславові.

І начебто справа пішла на лад – було підписано угоду з Дропьовським, що він уступає Шептицькому свої права на маєток. Після переговорів з княгинею до її чеського банку було надіслало 25 тисяч доларів. І тут почалися непорозуміння. Княгиня Шенборн перестала виходити на контакт.

Згодом вона визнала, що одержала 25 тис. доларів, але зазначала, що з Шептицьким жодної угоди не укладала. За її словами, Шептицький надіслав ці гроші замість Дропьовського, якому вона якраз позичила таку ж суму. Лише після тривалої судової тяганини митрополиту вдалося владнати цю ситуацію без вагомих втрат.
 

Олена БУЧИК