В 1933-1934-х роках у Станиславівській карно-слідчій тюрмі перебував в’язень-єврей на прізвище Рапп, якого звинувачували у комуністичній діяльності.

Співпраця з комуністами у тодішній Польщі каралася строго, тому в’язню загрожував тривалий тюремний термін. Проте Рапп проявив себе як спокійний і доброзичливий в’язень – завжди ввічливо поводився з дозорцями, дотримувався тюремної дисципліни, пише Західний кур’єр.

Саме це сприяло тому, що тюремна охорона і слідчі трохи «розслабилися» у стосунку до Раппа. Одного разу його викликав слідчий до суду, щоб уточнити показання. Тюремний ключник відвів в’язня до будівлі суду і залишив у канцелярії слідчого. До канцелярії примикала невеличка кімната, де зберігалися судові справи. У ході допиту слідчий вийшов до цієї кімнати, щоб принести судову справу Раппа.

У кімнаті, де залишився в’язень, на вішалці висіли пальто слідчого, капелюх і палиця. Недовго думаючи, Рапп швидко одягнув капелюх і пальто, взяв палицю і спокійно вийшов з кабінету. В коридорі суду не було нікого. Біля самого виходу Рапп зустрів поліцая, який ґречно вклонився, прийнявши Раппа за пана слідчого. В’язень вийшов на вулицю і змішався з натовпом. За півгодини була піднята на ноги вся міська поліція.

Стражі порядку шукали Раппа, перевіряючи сотні перехожих, хоч трохи подібних до нього. Але все було марно – в’язень як у воду впав. Через деякий час до Окружного суду Станиславова прийшов пакунок з Лодзі. Він містив одяг слідчого і ввічливий лист від Раппа, в якому він повідомляв слідчого, що позичив його одяг, бо йому треба було терміново виїхати зі Станиславова. Втікач також вибачався, що залишив собі на пам’ять палицю. Обставини цієї втечі дуже розвеселили кримінальний світ Станиславова і широко обговорювалися в місті.

Підготувала Олена БУЧИК