Філіп Ліберман (1868–1943) та його дружина Бабета вважалися одними з найбагатших людей у Станиславові та його околицях. З середини 1890-х років вони спільно володіли фабрикою спирту і пресованих дріжджів, яка знаходилася в передмісті Станиславова.

Незважаючи на своє велике багатство, Лібермани практично не займалися благодійністю, що було зовсім нетипово для тодішніх підприємців.

У вересні 1900 року з Філіпом Ліберманом сталася прикра історія, яка була пов’язана з його скупістю. Він отримав листа, де від нього вимагали покласти 1 тис. злотих ринських під четвертою лавкою на вул. Романовського (тепер вул. Мулика) біля овочевої ятки. З цієї суми 500 злотих ринських мали бути у банкнотах, а ще 500 – срібними монетами.

Лист був підписаний таким собі «Комітетом зневірених», який свою вимогу пояснював тим, що пан Ліберман не жертвував гроші на благодійні цілі і ніяк не підтримував своїх знедолених одновірців.

У разі відмови віддати гроші «Комітету зневірених» Ліберману погрожували стратою, яка буде виконана невдовзі. Його обіцяли вбити і в тому випадку, якби від звернувся за допомогою до поліції.

Через певний час надійшов ще один лист подібного змісту, сповнений погрозами неминучої кари у разі невиконання вимог. Цей лист мав підпис «Екзекутор». Філіп Ліберман не сприйняв погрози серйозно, вважаючи ці листи чиїмось дурним жартом, але все ж відніс їх до поліції.

Поліцейські розпочали розслідування але з’ясувати, що ж то були за «Комітет зневірених» і «Екзекутор», їм так і не вдалося. Втім, містом уперто кружляли чутки, що то був жарт молодих місцевих євреїв, покликаний хоч якось спонукати скупого багатія займатися благодійністю.

Підготувала Олена БУЧИК