Наприкінці ХІХ століття депутати міської ради мусили ретельно слідкувати за своїми словами, адже словесні образи тоді вважалися «образою гонору», і за них можна було подати до суду. Тим більше, якщо ці образи мали релігійний характер.

Про це свідчить випадок, який трапився на засіданні міської ради 29 травня 1888 року, пише Західний кур’єр. Тоді депутати обговорювали важливі питання – ремонт міської газовні, збудованої в 1873 році, і будівництво нових казарм піхоти. Один із депутатів, пан Сібауер, зауважив, що заступник бургомістра Валерій Шидловський втручається у питання, у яких зовсім не розуміється.

Комісія, що займалася ремонтом газовні, ухвалила закупити вагон цементу, а пан Шидловський узявся перевіряти кошториси будівництва. То виходить, він не довіряє міській раді, адже вона надала цій комісії всі повноваження. Шидловський відповів, що він справді хотів бачити попередній кошторис робіт, але депутати продовжували дискутувати. Зокрема пан Єгерманн зазначив, що втручання пана заступника зовсім не сприяє діяльності комісії, бо він рідко приходить на засідання міської ради і не в курсі справи.

В ході цієї гарячої дискусії депутат і відомий банкір Касель Кіслер дозволив собі нетактовне зауваження стосовно колег-християн, що спричинило справжню бурю в залі засідань. Головуючий закликав присутніх до порядку, а пану Кіслеру зробив зауваження, щоб він не ображав нічиїх релігійних почуттів. Кілька депутатів демонстративно покинули залу, а пан Кіслер мусив відповідати за своє необережне висловлювання. Газета «Кур’єр станиславівський» повідомила, що проти нього відкрито карну справу.

«Повідомляючи про це, додаємо, що вже кілька разів були змушені дорікнути панові Кіслеру за його необережні висловлювання на засіданнях міської ради, – заначив часопис. – А цього разу його слова зайшли в конфлікт із законом і стали також причиною обурення багатьох містян».

Підготувала Олена БУЧИК