У серіалах інколи використовується сюжетний хід, коли один із героїв тимчасово втрачає пам’ять, і подібний випадок зберегла й кримінальна хроніка Станиславівщини за 1889 рік.

А сталося все так. Літньої пори один селянин, що мешкав під Тисменицею, спав на власному подвір’ї, бо в хаті було душно. Аж тут надійшли якихось троє чоловіків, обшукали його одяг і забрали з кишень 480 злотих ринських, пише Західний кур’єр.

Звісно, ґазда пробудився і не збирався спокійно спостерігати, як злодії крадуть його гроші. Почалася бійка, під час якої злодюги тяжко побили господаря. Він звернувся до суду і докладно описав усі обставини нападу. Коли ж його запитали, як виглядали злочинці, він жодних деталей пригадати не зміг. Це здивувало слідчих.

Зрозуміло, ніч була темною, але все ж хоч якісь риси нападників помітити було можна. Минуло два місяці, і пограбований селянин знову прийшов до суду й цього разу детально описав, як виглядали злодії. Він пояснював це тим, що злодії так сильно його побили, що він тимчасово втратив пам’ять, і лише тепер вона до нього повернулася.

На основі цих свідчень було заарештовано трьох осіб, однак вони категорично заперечували свою провину. Під час розгляду справи один із присяжних суддів піднімав питання щодо проведення медичної експертизи, яка дала би свій висновок, чи можна втратити пам’ять частково. Оборонці і прокуратура погодилися на це, проте трибунал вважав це зайвим.

В результаті розгляду справи двох звинувачуваних звільнили від покарання, а третього, Юрка Кривдюка, визнали винним і засудили аж до двадцяти років ув’язнення. Проте засуджений подав апеляцію до Найвищого трибуналу у Відні, і той скасував вирок саме тому, що не була проведена медична експертиза щодо втрати пам’яті. В результаті було призначено новий розгляд справи, однак чим завершився цей процес про втрату пам’яті, преса не повідомляє.

Підготувала Олена БУЧИК