У травні 1908 року станиславівська преса повідомила про випадок, який вразив мешканців міста не лише своєю трагічністю і раптовістю, а й несподіваною розв’язкою.

Місцеві пліткарі вже налаштувалися обговорювати чергову сімейну драму, проте фінал цієї історії не передбачив би й найкращий майстер детективів. В п’ятницю зранку мешканці кам’яниці по вул. Казимирівській, 154 (тепер вул. Мазепи) зірвалися на рівні ноги від гучних криків.

Як виявилося, крики лунали з помешкання, де проживала власниця тієї кам’яниці –пані Шерер. Згодом жінка вибігла у двір. Її одяг був залитий кров’ю, а сама вона, бліда як стіна, благала, щоб хтось допоміг їй зупинити кровотечу. Хтось із мешканців поспішив до міського шпиталю, що знаходився неподалік. Проте коли лікар зі шпиталю, пан Добруцький, прибіг на допомогу, вже було запізно.

Через кілька хвилин після його прибуття пані Шерер померла. Розслідуванням цього загадкового випадку зайнялася поліція, і її підозри відразу впали на чоловіка померлої – Казимира Шерера, який займався розведенням свиней. Згідно з численними свідченнями, чоловік і дружина ладнали між собою дуже погано й часто сварилися.

Сусіди припускали, що подружжя вночі з’ясовувало свої стосунки, а під ранок розлючений чоловік ударив дружину ножем. Шерера було заарештовано, і він мусив просидіти у в’язниці певний час.  Коли ж лікарі провели більш детальне дослідження тіла померлої жінки, вони виявили, що … жодного нападу на неї не було скоєно. Вона померла природною смертю, адже страждала на хворобу, яка провокувала раптові сильні кровотечі. Що то була за хвороба, преса не повідомляє, але, можливо, йшлося про гемофілію. В зв’язку з цим чоловіка померлої було випущено на свободу, а справу закрито.

Підготувала Олена БУЧИК