Наприкінці ХІХ століття Станиславів був потужною військовою базою, де розташовувався багаточисельний гарнізон. Така велика кількість військових у місті мала свої наслідки, зокрема вони інколи вступали в сутички з цивільними мешканцями.

Такі сутички місцева преса охрестила «веселими війнами», пише Західний кур’єр.

Ось що повідомляла про ці «веселі війни» газета «Кур’єр станиславівський» у 1886 році:

«Добре відома нам та особливість жінок, що цивільний чоловік не витримує конкуренції з синами Марса, якщо йдеться про любовні справи. Новим доказом цього є той факт, що кухарки і покоївки в певній кам’яниці по вул. Липовій (тепер вул. Шевченка – Авт.) після появи вояків ландверу повністю забули своїх цивільних коханців і зустрічалися в садку при кам’яниці з оборонцями вітчизни.

Таке зневаження, звичайно, обурило цивільних кавалерів, і вони заприсяглися відімстити своїм суперникам. Ті кавалери не розуміли, що серце – не слуга, а вони поряд з бравими вояками виглядають як квашений огірок поряд з ананасом. Але все ж вирішили знову завоювати кохання своїх дам і кружляли, неначе стерв’ятники, біля кам’яниці, щоб перестріти когось із своїх суперників і переконати його, що хоч і вояки пристрасніше кохають, зате цивільні відчайдушно б’ються. Одного вечора їхні зусилля, здавалося, увінчалися успіхом: до кам’яниці ввійшов поручник ландверу, який там же мешкав і просто повертався додому. Покинуті кавалери сприйняли його за нічного Дон Жуана. Ввійшли за ним до кам’яниці – і за хвилину пролунали два постріли.

Всі мешканці зірвалися на рівні ноги – крики, паніка, біганина. Над ранок серед них кружляли жахливі поголоски – начебто військовий застрелив двох цивільних чи, навпаки, цивільні застрелили військового. І лише згодом з’ясувалося, що цивільні, поспішаючи за військовим, розбудили нічного сторожа кам’яниці. Той перестрашився і пальнув два рази в повітря. Цивільні шукачі пригод спробували напасти на поручника, але утекли, а поручник, таким чином, залишився переможцем на полі бою».

Підготувала Олена БУЧИК