В сучасному суспільстві будь-яке жорстоке поводження з дитиною вважається правопорушенням і зазвичай викликає дуже емоційну реакцію.

В ХІХ столітті методи виховання були суворими, а найважливішими помилками у вихованні вважалося прагнення задовольнити всі примхи дитини, передчасне навчання танців і погане товариств, пише Західний кур’єр.

Основними рисами «зіпсутості» дитини були самовільність у вчинках, брак моральності, надмірна матеріалістичність, егоїзм і неповага до старших. Щоб урятувати дитину від «зіпсутості», в хід ішли різні методи – від примусового голодування до побоїв. І лише найбільш кричущі випадки доходили до відома громадськості. Так, у 1886 році газета «Кур’єр станиславівський» повідомила про інцидент, який викликав обурення у мешканців міста:

«Сильний плач і зойки, які лунали з дому пані Е.С. по вул. Казимирівській (тепер вул. Мазепи – Авт.) , занепокоїли у четвер пополудні не лише сусідів, а й перехожих на вулиці. Адже було здійснено жахливий «злочин»! Десятирічна дівчинка зірвала у садку панни С. гілочку вербени і була спіймана на гарячому. Господиня саду обдряпала дівчинці обличчя до крові, а рідна мати вдома так довго її била, що обурені цією жорстокістю сусіди ввірвалися до її будинку звільнили дівчинку з рук обох жінок і не шкодували епітетів, щоб охарактеризувати їхню жорстоку поведінку».

Підготувала Олена БУЧИК