На зламі ХІХ і ХХ століть у газеті «Кур’єр станиславівський» регулярно публікувалася рубрика «Мої плітки», яку вів Клеменс Вайтц – один із найвідоміших журналістів тогочасного Станиславова. Ця рубрика була присвячена різним міським випадкам, пліткам і подіям.

У липні 1900 року Клеменс Вайтц присвятив свій допис місцевим злодіям, іронічно стверджуючи, що в Станиславові навіть злодії мали добрі манери.

«Базарні дні переконали мене в тому, що Станиславів таки є великим містом. Можливо, тут немає аж таких гарних вулиць, музеїв і галерей, зате є злодії, якими могли би пишатися навіть столичні міста. Це вам не якісь містечкові злодюжки, які поцуплять буханець хліба і одразу ж потрапляють до рук поліціянтів. Це люди фахові, які пройшли крізь сотні судових засідань і в своїй діяльності опираються на багаторічний досвід.

А яке в них сумління, яке виховання! Один злодій, наприклад, витягнув на площі Ринок із сумки пані М. гаманець із грошима. Але вже через хвилину його замучила совість. Він поклав цій пані до сумки інший гаманець – щоправда, порожній, але ж поклав! Він просто не міг витримати, що його жертва залишиться зовсім без гаманця. Ба більше, у тому підкинутому гаманцеві злодій навіть залишив візитівку. Звичайно, чужу, але своєї, мабуть, не мав під рукою.

Він, очевидно, був філософом і особою, яку можна ставити в приклад деяким галицьким касирам. Адже ті інколи втікають із чужими грошима, не залишаючи по собі жодного сліду…».

Підготувала Олена БУЧИК