Неділя, 19.05.2024, 19:10:55

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2018 » Лютий » 4 » Куточками Прикарпаття. Долина починалася з солі
18:39:07
Куточками Прикарпаття. Долина починалася з солі

Назва міста – Долина – говорить сама про себе, а стоїть воно на берегах річки Сивки. Ця місцевість, як і загалом уся Галичина, віддавна була багатою на поклади солі. До речі, давньогрецькою сіль — «гальс». Тому ще припускають, що назва регіону також звідти.

Перша згадка про Долину датована 979 роком і теж пов’язана з сіллю. У легенді це звучить так: «В Ілемні, що поблизу Долини, мешкав князь Андрієвич. Йому належали ліси між Дністром Свічею, Чечвою і гірськими хребтами біля Сенечова та Вишкова. На полонинах паслися отари княжих овець. Якось, коли чабани пригнали отару в околиці Липової, найстарший баран відстав і помчав на північ, а за ним і решта овець. Князь, шукаючи за отарою, натрапив на джерела, де на берегах, мов сніг, іскрилася сіль», пише “Репортер”.

За тою ж легендою, Андрієвич поставив у тому місці шатер, нагнав працівників і почав виварювати сіль у казанах. Потім її збивали в коробках з березової кори та сушили на сонці. Форми, яку в результаті отримувала сіль, називали топками.

Князь повернувся до Ілемні з великим вантажем солі та в подяку богам звелів палити по горах жертовні вогні. Але потім соляне джерело десь зникло. Андрієвич шукав його разом із другом — князем Ратілло — пошуки були даремними. Тоді князь вибрався на прощу до Бубнища, де було святилище Перуна, і пожертвував там п’ять топок солі і 40 ягнят. Перунів єрей-віщун сказав таке: «Ті самі очі і ті ж ноги, що запровадили князя Андрієвича до соляної долини, запровадять його удруге».

Восени того ж року, коли отару переганяли з гір Аршиці до Ілемні, баран знов відбився, побіг, усі за ним і зупинилися аж біля солоних джерел. Цього разу Андрієвич осів тут на постійно. На горі Знесіння звелів побудувати вежу, а між солеварнею та Ілемною промостити шлях. Його приятель Ратілло поселився неподалік — у селі Рахиня. «Біля солеварень, у долині річки повстала нова місцевість, яку й прозвали Долиною», — так завершується легенда.

Вперше переказ занотував отець Теоктист — чернець василіянського монастиря. А йому легенду переповідали люди, які почули її від 127-річного старця Івора. Монастир стояв на горі Знесіння. Тепер вона майже безлісна, але звідти відкривається чудовий краєвид на всю Долину з околицями.

Звісно, у переказах та легендах чимало видумки, але їх основа зазвичай опирається на правдиві події. Отже, як не крути, а все починалося з солі. Крім того, на наявність солі у джерелах Долини одними з перших звернули увагу носії культури Ґава-Голігради, які населяли частину Центральної Європи від Альп до Дністра та ймовірно і започаткували видобуток солі в регіоні.

У Середньовіччі долинська сіль славилася. Сюди їхали здалеку. Своєрідні галицькі чумаки — «солярі» — возили її на Волинь і Поділля, обмінювали на борошно, крупи, інші харчі. Був час, коли долинські торговці сіллю мали окремі привілеї.

У Києво-Печерському Патерику під 1097 роком вказано, що як тільки припинився довіз солі з Галицької і

Перемиської землі, «то не було солі по всій Руській землі». Цю сіль везли з Долини, Старої Солі, Дрогобича. І не лише до Києва, експортували й до Балтики, Угорщини, Сілезії, Моравії тощо.

А розквіт соляного промислу на Галичині припав на ХV-XVII cтоліття. У 1525 році польський корольСиґізмунд І дозволив долинянам виробляти сіль у таких кількостях, як у Коломиї, що була тоді знаним центром солеваріння. І населення Белзького та Волинського воєводств не мало права купувати сіль де-інде, крім Вільного королівського міста Долини.

Саме в цей час удосконалюється процес видобування — створюються гірничі виробки для розвідки копалин та їх експлуатації, розробляється канатно-ударна техніка буріння. Типова солеварня містила колодязь з соляною ропою та варниці — спеціальні споруди з гостроверхою вежею, через яку виводився димар для створення тяги. Що ж до технології виварювання, то вона залишилась тією ж.

Втім, солеварня у Долині діяла не завжди. У 1847 році її спробували закрити, але у 1868-му відновили, а згодом і модернізували. Але через 20 років усе знищила пожежа.

Відтак солевари зібрали кошти й відрядили делегацію до Відня. Їх вислухав цісар, навіть узяв відбудову під свій особистий контроль. До відновлення соляного промислу залучили найкращих фахівців, у травні 1900 року все запрацювало. Обсяги видобутку згодом досягли найвищого показника, а сам промисел став найважливішим чинником розвитку міста. Сіль з’явилася на гербі Долини.

Але з часом найбільший економічний підйом регіону почав забезпечувати видобуток нафти. Тоді її просто черпали відрами з колодязів, заливали у діжки та везли до Борислава на очистку.

У міжвоєнний час солеваріння в Долині поступово занепало, у 1950-х стало нерентабельним…

Приміщення солеварні збереглися. Нині руїни охороняються, тут діє комунальне підприємство «Долинська сіль». Збираються створити курорт і культурно-історичний комплекс «Долинська солеварня» — добувати й варити сіль для лікувальних і косметичних цілей.

Втім, є хороший європейський досвід туристичного використання об’єктів солевидобувної архітектури. Наприклад, копальня «Величка» поблизу Кракова внесена до переліку світової спадщини ЮНЕСКО, її щороку відвідує понад мільйон туристів. Це дає надію і Долині.

Крім руїн солеварні, у місті діє краєзнавчий музей Тетяни та Омеляна Антоновичів «Бойківщина». Це єдиний культурно-просвітницький заклад, що спеціалізується на зібранні матеріалів і предметів з етнографії та культури краю.


Переглядів: 350 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024