Четвер, 30.05.2024, 18:42:17

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
 
Архів новин
Головна » 2024 » Березень » 18 » Лабораторії старого Станиславова
09:48:34
Лабораторії старого Станиславова

Ще на початку ХХ століття лікувальний процес у медичних закладах Станиславова часто опирався на лабораторні дослідження. Вже у той час в нашому місті можна було здати медичні аналізи та пройти рентген, а у 1930-х роках тут навіть робили аналіз на батьківство.

В старому Станиславові діяли також фармацевтичні, технічні та фотолабораторії, а ще тут виготовляли високоточне лабораторне обладнання, пише Західний кур’єр.

Фармацевтичні лабораторії

На початку ХХ століття власники аптек та дроґерій не лише продавали ліки, а й виготовляли різні препарати власноручно. Так, хімічно-косметична лабораторія працювала при дроґерії Морица Бібринґа по вул. Сапєжинській, де власник виготовляв різні засоби для продажу у своєму закладі. Працювала лабораторія і в аптеці Альбіна Аміровича, яка знаходилася в будівлі на розі сучасних вулиць Галицької й Бельведерської (до наших днів не збереглася). Амірович самостійно виготовив наприклад, протиревматичний бальзам.

Якщо вірити рекламі, цей бальзам усував навіть хронічний біль уже після першого нанесення. Фірмовим виробом аптеки була також рідина, що стимулювала ріст волосся, запобігала його випадінню та сивінню, лікувала лупу і коштувала всього 90 центів. Як стверджував аптекар, цей диво-засіб удостоївся тисяч захоплених відгуків. Тим, хто бажав виглядати молодше, пропонували фарбу для волосся чи «регенератор кольору», який повертав сивому волоссю його натуральне забарвлення.

Магістр фармації Казимир Арматис, певно, був гоноровим чоловіком, адже не побоявся кинути виклик відомій фармацевтичній компанії. В 1898 році швейцарська компанія «Roche» випустила сироп від кашлю «Сіролін», який став надзвичайно популярним. Цей сироп містив речовину тіокол, отриману з дьогтю хвойних дерев, і ефективно лікував різні хвороби органів дихання.

До речі, в сучасних ліках речовини, отримані з деревного дьогтю, теж використовуються, наприклад, вони є у складі засобу «Агнус Космоплекс» від німецької фірми «Heel». Арматис виготовив сироп, подібний до швейцарського, який ще й коштував значно дешевше. В наші дні у будинку по вул. Січових Стрільців, 26, де колись знаходилась аптека Арматиса, теж продаються ліки.

На жаль, не всі фармацевти дотримувалися правил безпеки в лабораторіях. Так, в аптеці Яна Мацури (знаходилась на початку сучасної вул. Галицької) неналежним чином зберігали інгредієнти для ліків, що мало не призвело до цілковитого знищення цього закладу. В травні 1902 року в лабораторії аптеки вибухнули заготовки для ліків. Поряд з ними зберігалися лікарські трави, які загорілися, внаслідок чого в аптеці виникла пожежа. Добре, що вогонь вдалося швидко загасити, і ніхто не постраждав.

Хімічні та медичні лабораторії

За інформацією преси, ще на початку ХХ століття у Станиславові проводилися лабораторні дослідження води. Торговий комісар Станиславова конфіскував сифони з содовою водою, яка була забруднена й містила небезпечні бактерії. Цю воду непорядний виробник планував збувати селянам з передмість Станиславова. В 1901 році магістрат замовив хімічний аналіз усіх содових вод, які продавалися в місті. Виявилося, що вони містили забагато сірчаної кислоти, яку фабриканти використовували в процесі виробництва, а також надлишок вапна, що було небезпечним для здоров’я споживачів.

Позитивні результати аналізів отримала лише содова вода Шраєра – найпопулярнішого станиславівського виробника. В 1911 році в місті вибухнула епідемія черевного тифу, від якої постраждало багато осіб. Міські чиновники почали розслідування її причин, і виявилося, що однією з винуватців епідемії була содова вода. Виробник, чий цех знаходився по вул. Кілінського (нині вул. Лепкого), брав воду для сифонів із зараженого колодязя, що спричинило захворювання людей.

В липні 1900 року місцева філія Політехнічного товариства влаштувала екскурсію до лабораторії фабрики дріжджів Філіпа і Бабети Ліберманів у Княгинині. Як повідомляла преса, екскурсія тривала близько двох годин, і її учасники мали змогу спостерігати за різними виробничими процесами. В лабораторії екскурсанти спостерігали за хімічними та мікроскопічними дослідженнями. На той час фабрика виготовляла близько 150 тон дріжджів у рік.

В 1903 році в Станиславові працювала хімічно-бактеріологічна лабораторія доктора Юліуша Віттельса, колишнього секундаря (заступника головного лікаря) шпиталю імені Рудольфа у Відні. Лабораторія знаходилася неподалік від залізничного вокзалу і виконувала аналізи сечі та мокротиння для діагностики різних захворювань. На початку ХХ століття в Станиславові можна було також зробити рентген у кабінеті доктора А. Ріхтера. Рекламне оголошення стверджує, що за допомогою рентгену тоді намагалися діагностувати й жіночі та навіть венеричні захворювання. Цей метод дослідження вважався дуже прогресивним.

В серпні 1903 року мешканці міста мали нагоду прослухати лекцію інженера Юліана  Медицького про властивості рентгенівських променів. На лекції були присутні 67 слухачів, з них 18 жінок, а отже, мешканці міста справді прагнули більше дізнатися про це відкриття. В 1920-х роках по вул. Липовій, 3 працювала рентгенологічна лабораторія доктора Маланюка, яка проводила діагностику внутрішніх хвороб, терапію хвороб шкіри, новоутворів та хвороб кісток.

В 1912 році у Станиславові діяла й хімічна лабораторія Озіяща Пінеса. Власник активно займався просвітницькою діяльністю, зокрема на прохання членів Політехнічного товариства прочитав у Станиславові кілька лекцій про радіоактивні речовини. Ці лекції відбулися в залі засідань Повітової ради (тепер площа Міцкевича, 4) і викликали значний інтерес місцевої публіки, небайдужої до нових знань.

В 1930-х роках у Станиславові вже було можна встановити батьківство. В 1935 році в суді розглядалося подання такої собі Казимири Мишковської, яка вимагала визнати місцевого будівничого Григорія Гуменюка батьком її дитини і змусити його виплачувати їй аліменти. Оскаржуваного змусили здавати аналіз крові, щоб встановити, чи він справді був батьком дитини, яку народила позивачка.

Технічні лабораторії

В Станиславові початку ХХ століття людина з фотоапаратом ще була рідкістю і викликала велику зацікавленість публіки. На давніх поштівках з видами міста часто можна побачити юрбу цікавих, які спостерігали за роботою фотографа. Газета «Кур’єр станиславівський» в 1904 році назвала фотоапарат атрибутом золотої молоді.

Одним з найкращих магазинів фототоварів вважалася крамниця Станіслава Рутковського на першому поверсі кам’яниці Ґартенберґів, що стояла перед пасажем. Тут продавалися фотографічні апарати різної конструкції й додаткове приладдя. Для фотографів-аматорів власник обладнав також спеціальну фотолабораторію для проявлення знімків.

Дуже прогресивне підприємство запрацювало у міжвоєнний період по вул. Сапєжинській, 44 – технічна лабораторія для автомобільної промисловості З. Перхала. Це підприємство володіло найдосконалішою технікою, доступною в ті роки, і займалося шліфуванням автомобільних циліндрів та ремонтом дрібних деталей, який вимагав особливої точності. Клієнтами підприємства були солідні державні інституції краю та численні приватні особи.

Лабораторне обладнання

Одним із перших у місті виробників лабораторного обладнання була майстерня ваг Леопольда Воука, яка виготовляла різноманітні ваги «за новітньою віденською технологією». Станом на 1907 рік ця майстерня знаходилася по вул. Зосина Воля, 57 (тепер вул. Коновальця).

Відомим виробником лабораторного обладнання була фірма Вацлава Майора, що знаходилася початково по вул. Зосина Воля 23, а потім розмістилася у будинку №43. Пан Майор народився в 1883 році, за національністю, радше за все, був чехом. Мешкав він по вул. Зосина Воля 45, мав дружину і двох синів. Будинок Майора до наших днів не зберігся, приблизно до 1970 року на його місці була прохідна приладобудівного заводу.

Преса зазначає, що фірма Майора була заснована в 1913 році, однак у деяких документах вказано, що вона з’явилася наступного, 1914 року. Підприємство виготовляло ваги найрізноманітніших видів – від лабораторних і аптекарських до залізничних та для зважування худоби. Значна розбудова майстерень Майора відбулася в 1926-1927 роках.

«Фабрика В. Майора має небагато рівних собі на території Польщі, – повідомляла місцева преса в 1936 році. – Вона працює на такому високому технічному рівні, що може успішно конкурувати і з закордонними виробниками. Фабрика вже має усталену репутацію завдяки високій точності та досконалості своїх виробів, а також купецькій порядності її керівництва».

Продукція фабрики Вацлава Майора поставлялася на різні промислові підприємства, в аптеки та дослідні установи, а також на залізницю. Вона також демонструвалася на державній промисловій виставці в 1929 році на стенді Станиславівського воєводства. Справу Вацлава Майора продовжили два його сина, які навчалися і проходили практику в найвідоміших підприємствах цієї галузі.

В 1916 році в Станиславові відкрилася фірма Владислава Маґаса. В 1930-х роках вона працювала по вул. Шкарповій, 7 (тепер вул. Товарна). Ця фірма у міжвоєнний період стала відомою не лише на всю Галичину, а й на цілу тодішню Польщу. Вона виготовляла дезінфектори, парові підігрівачі, а також ємкості для рідин, які використовувалися в медицині та лабораторіях.

Серед клієнтів фірми Маґаса було багато зубних лікарів. Ще одним напрямком діяльності фірми було виготовлення парових котлів, бойлерів, а також ремонт парового обладнання. Директором підприємства у 1930-х роках був знаний спеціаліст у цій галузі інженер Владислав Ковалевський. На виставці у Львові в 1929 році вироби фірми Маґаса викликали загальне здивування, адже деякі відвідувачі навіть не могли повірити, що така точна і якісна продукція виготовлялася в Станиславові.

Олена БУЧИК


Переглядів: 22 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024