Франківськ недарма називають містом кованих скульптур, адже після кожного ковальського фестивалю він прикрашається черговим витвором.

Так у 2008 році на стометрівці з’явилося «Дерево щастя», пише «Репортер».

Незабаром воно опинилось під прицільною увагою молодят. Залізні гілки швидко обліпили колодками, а стовбур дерева вкрили написами на кшталт «Ваня+Таня». В якийсь момент замків стало так багато, що вони майже закрили скульптуру.

Замість цікавої кованої композиції на головній вулиці міста утворився якийсь рагульський ансамбль. Звісно, це сподобалося далеко не всім. У соцмережі виникла ініціативна група, де обговорювали, як зрізати колодки й почистити дерево. Але одразу з’явилися й дописи молодят, які побоювались, що зруйнуються їхні шлюби.

Тоді у коваля Василя Гудими виникла ідея зробити окрему скульптуру та почепити на неї усі ці спиляні замки. Задум підтримав відомий франківський підприємець і меценат Віктор Вінтоняк. Робоча назва проєкту була – «Пам’ятник рагулізму». Композиція складалася з двох кубів – маленького внутрішнього, до якого причепили зрізані замки, та великого зовнішнього. Виготовляти скульптуру Гудимі допомагав баварський коваль Свен Бауер.

Закінчили її 2012 року. Тоді ж придумали офіційну назву – «Куб щастя», аби нікого не ображати. Спочатку планували встановити у парку, біля Лебединого озера, аби закохані могли вішати свої колодки на зовнішні грані куба. Але з дирекцією парку домовитись не вийшло. Потім розглядали інші локації – на вулиці Шевченка, біля медуніверситету, навпроти «Люм’єру», але не склалося й там. Врешті-решт, «щасливий» куб поставили на подвір’ї палацу Потоцьких.

Але молодята чомусь не чіпляють туди свої «окови кохання». Та й ніде в місті шлюбні колодки ніби вже не вішають. І це добре.

Іван Бондарев