Є у Франківську традиція – кожен раз, коли міняється влада, міняються назви вулиць.
Коли місто ще було Станиславовом, вулиці мали ситуаційні назви – Середня, Брукована, Липова. Потім їх стали називати на честь австрійських цісарів, польських письменників, радянських генералів і, нарешті, героїв української історії. Є вулиці, що міняли свої назви по шість і навіть сім разів. Але абсолютним рекордсменом є вулиця Гетьмана Мазепи, яка мешканцям різних епох запам’яталась під 10 (десятьма!) назвами.
Почнемо з самого початку. У XVIII столітті уздовж дороги, яка провадила від Тисменицької брами на південь, поселилися кілька вірменських родин, через що вулицю назвали Вірменською (№ 1). Згодом дорогу забрукували каменем аж до села Лисця, після чого її стали називати Брукованою (№ 2). На австрійській кадастровій мапі 1848 року вулиця підписана як Лисецька (№ 3). У 1884-му магістрат надав їй ім’я польського короля Казимира ІІІ Великого, за часів правління якого поляки захопили Галичину. Відтоді вулиця називалась Казимирівською (№ 4).
Коли Австро-Угорська імперія розпалась, українці проголосили на її руїнах свою державу – Західно-Українську Народну Республіку. Незабаром столиця ЗУНР перемістилась до Станиславова. Назви більшості вулиць були «українізовані» – Казимирівська стала Мазепи (№ 5). Період західноукраїнської незалежності тривав недовго – у травні 1919-го поляки повернули собі контроль над Галичиною. Більшості вулиць повернули старі імена і вул. Мазепи знову стала Казимирівською (№ 6). Втім, ненадовго. У 1936 р. міська влада розвісила на вулиці нові таблички. Відтепер вона стала П. О. В. (№ 7). Це абревіатура таємної Польської Організації Військової, створеною Юзефом Пілсудським, яка мала на меті відновлення польської держави. Саме бойовики ПОВ стали кістяком армії відродженої Речі Посполитої.
Коли прийшли перші совіти, вони мусили перейменувати вулицю. Щоправда, ми не знаємо як саме. Через два роки більшовиків змінили німці, які дали українцям досить широку культурну автономію. Восени 1941-го міський комісар видав указ про численні перейменування вулиць, серед яких колишня ПОВ вже фігурувала як вулиця Хмельницького (№ 8).
При повторному здобутті міста у 1944-му совіти зіткнулись з дилемою. Проти Хмельницького, який приєднав Україну до Московії, вони ніби нічого не мали. Але ж ту назву придумали німці! Тому іменем гетьмана назвали іншу вулицю, а колишню Хмельницького перейменували на Дзержинського – родоначальника сумнозвісної ЧК, пізніше трансформовану у НКВС (№ 9).
Коли СРСР вже хитався й Україна повним ходом йшла до незалежності, Франківськ накрила нова хвиля перейменувань. У 1990 році вулиці повернули назву періоду ЗУНР і вона знову стала Гетьмана Мазепи (№ 10).
Іван Бондарев |
