Найцікавіші легенди це ті, які походять від конкретних людей. Наприклад, цю історію мені розповіла журналістка Оксана Лісовська, якій байку переповіла її вчителька музики Олександра Турянська, а та довідалася від свого батька – Мар’яна Степаняка. У 1920-х він вчився у Станиславівській гімназії, що була на вулиці Липовій (нині Шевченка, 44).

Іногородні хлопці жили у бурсах – аналогах студентських гуртожитків. І ось про одну з них, Мар’ян Степаняк не пам’ятав, про яку саме, ходила погана слава. Ніби там вночі коридорами швендяли привиди!

Учні молодших класів розповідали, що коли всі лягали спати, за дверима починалося якесь дивне скриготіння й постукування. Гімназисти вмикали світло, виходили у коридор, але там нікого не було. Дехто з переляку цілу ніч не міг заснути. Добре, що ті привиди гуляли не кожну ніч, а час від часу.

Таємниця розкрилася лише наступного року, коли новачки перейшли до наступного класу. За усталеною традицією, «зелених» гімназистів лякали їхні старші товариші. Пізно ввечері вони прив’язували до лап кішки шкаралупки від горіхів і відправляли її гуляти коридором. У той час як бідолашна тварина стукала і цокала, бліді першокурсники тремтіли від страху, а їхні дорослі колеги давилися сміхом у сусідній кімнаті.