Сьогодні у російському Санкт-Петербурзі живе поет і бард Дмитро Биковицький. Його шкільні роки пройшли у повоєнному Станіславі. У 1997 році Биковицький випустив книгу спогадів про місто свого дитинства. Там є цікавий епізод. Десь на початку 1960-х один зі старших класів школи № 3, де вчився Дмитро, повели на екскурсію до краєзнавчого музею. Тоді, як і зараз, цей заклад культури розташовувався у ратуші. Дітям довго розповідали про важке поневолення селян, героїчну боротьбу західноукраїнських комуністів і знаменитий партизанський рейд Ковпака. Коли ж екскурсовод перейшов до найновіших досягнень радянської влади, учень Едик Свістун, у повній відповідності до свого прізвища, «свиснув» з вітрини люльку легендарного партизана. Півкласу це бачило, але ніхто Едика не здав. Два тижні шанувальник партизанських раритетів ходив сам не свій. Хлопець очікував, що оголосять розшук, почнуть знімати відбитки пальців відвідувачів, до школи навідаються слідчі. Але все було якось підозріло тихо. Відомо, що злодіїв тягне на місце злочину. Едик теж не витримав і через два тижні навідався до музею. Яке ж було його здивування, коли за склом він побачив іншу люльку, яку, згідно з написом, полюбляв палити Сидір Ковпак. Ось і вір після цього в автентичність музейних артефактів… Іван Бондарев |
