Довгий час у довоєнному Станиславові жив Александр Ваґнер, шахіст, теоретик і журналіст. Сьогодні його називають одним із кращих гравців Галичини кінця XIX століття. Ваґнер народився 7 серпня далекого 1868 року, під час розквіту Австро-Угорської імперії. Він був свідком зламу століть, коли людина вперше сіла за кермо автомобіля, полетіла в небо на літаку, але на все життя залишився вірним одному-єдиному захопленню — шахам. Александр Ваґнер здобував освіту в Лембергу (так за Австрії називався Львів), вивчав правознавство. Відомо, що після навчання він працював у адміністрації львівської залізниці. Згодом переїхав на роботу до Ходорова, але зрештою оселився у Станиславові. Ще у Львові він вступив до місцевого клубу шахістів. У 1895 році був четвертим на клубному чемпіонаті. Ваґнер не обмежувався лише грою у шахи. Мозок фахового юриста потребував осмислення цієї гри. Ще за часів імперії журнал «Австрійська читальня» (Osterreichische Lesehalle) у своїй шаховій рубриці публікує статтю Ваґнера «Гра у шахи в Польщі» (Das Schachspielen in Polen). Як можна зрозуміти з назви, у матеріалі автор описує шахове життя польських земель Австро-Угорщини. Він також був редактором відділу шахів у краківському тижневику «Ілюстрація Польщі» (Ilustracja Polska, 1901-1904), виданнях «Мандрівник» (Wedrowiec, 1902) і «Вушка» (Klosy, 1907). Згодом Ваґнер очолив відділ шахової композиції в авторитетному краківському часописі «Польський шахіст» (Szachista Polski). Із останнім виданням стався курйозний випадок. Часопис оголосив конкурс на відтворення партії, яку зіграли у поемі «Шахи» Яна Кохановського — польського поета епохи Відродження. Редакція отримала лише одну роботу якоїсь Ванди Регер-Нельскої. То був прецедент, бо єдиною у всій Речі Посполитій, хто зміг впоратися із конкурсним завданням, стала жінка. Та згодом виявилося, що за цим ім’ям ховається… Александр Ваґнер. Ще одним досягненням Ваґнера стала власна шахова комбінація. Саме шахісту зі Станиславова приписують так званий польський захист. У ті часи дуже популярними серед інтелектуалів були кореспонденційні партії — ігри на відстані за допомогою листування. Активним учасником цих змагань був і Александр Ваґнер. Популярність такого виду гри стала настільки великою, що відбувалися навіть міжнародні кореспонденційні турніри. Згодом, у 1933 році створилася Федерація кореспонденційних шахів Польщі. Одним з її засновників був Ваґнер, він же став віце-президентом організації. Александр Ваґнер пережив Першу світову, війну Польщі та ЗУНР, але на ще одне воєнне лихоліття його не вистачило. Життя шахіста закінчилося у 1942 році в окупованій Польщі. Помер він за нез’ясованих обставин. Микола Волков |