Музей історії «Давній Галич» гостинно відчиняє двері в день свого професійного свята – 4-ого Міжнародного дня музеїв. Приміщення його – це колишні митрополичі палати кінця XVIII століття, літня резиденція Митрополита Андрея Шептицького. Ще в кінці 30-х років XX століття доктор археології Ярослав Пастернак та вищезгаданий Митрополит висунули ідею про створення музею-заповідника. Новоствореному музею на той час передувала виставка знайдених експонатів під час розкопок фундаменту Успенського собору XII століття. Вона була відкрита у каплиці Св. Василія, пам’ятці архітектури XV століття. Війна перервала мрії та сподіняння вченого та Митрополита. Тільки 6 червня 19б1 року вдалось відкрити у Митрополичих палатах (так званій «Захоронці», подарованій сестрам служебницям Непорочної Діви Марії) філіал Івано-Франківського краєзнавчого музею. Зі створенням музею почалось нове життя на Крилоській горі. Поновили роботу археологічні експедиції під керівництвом істориків-археологів Каргера та Вітольда Ауліха, Юрія Лукомського, Богдана Томенчука. Музей – дзеркало історії, культури та духовності нашого краю. Однак не всі ще, на мою думку, це добре усвідомлюють. Бо хоч наше село і славиться пам’ятками матеріальної та духовної культури, вивченням займаються ще слабо і то тільки археологи. А це не просто село Крилос. Це клишня столиця Галицько-Волинської держави, це релігійний центр духовності нашого краю. Це просто Галич, якого на карті світу шукають поціновувачі минувшини різних народів. Тут жили наші предки: трипільці, слов’яни, князі. Тут творилась наша історія. Мальовничість Крилоської гори тісно переплелась з історією та духовністю. Поряд з виявленими археологічними дослідженнями культурними шарами VI-VII століття, тут, на теренах Княжого Галича, простежуються майже всі періоди виникнення, становлення та розвитку величезного городища, яке вже в XI столітті почало відігравати роль значного адміністративного, культурного та торгівельного центру Галицько-Волинської держави. Крилоське городище з комплексом історичних пам’яток XI-XVI століть становить собою унікальну музейну експозицію просто неба. Експозиція музею «Давній Галич» розміщується в 6-ти залах першого поверху. В її основі – історія Галицько-Волинської держави. У перших двох залах відвідувач знайомиться з експонатами долітописного Галича періоду трипільської, липицької та черняхівської культур. Центральний зал відведений для висвітлення історії, становлення та Галицько-Волинської держави. Він підсилений макетом Княжого Галича та різними знахідками, що свідчать про високий рівень ковальської, ювелірної, керамічної та архітектурної справи. Писала, гравюри Галицького Євангелія засвідчують високий рівень стародавньої писемності в Галичині. Чільне місце в експозиції музею займають фрески з архітектурними деталями Успенського собору XII століття, керамічні плитки з грифонами та драконами, витвори Галицької архітектурної школи часів Ярослава Осмомисла. Окремий зал займає колекція унікальних мальованих тарілок з розписами XVIII - поч. XIX ст., виконаними галицькими майстринями. Життя проходить своєю колією. Роботи археологів продовжуються, продовжуються і пошуки. Тільки тепер уже пошуки не Успенського собору і храмів княжих часів, а пошуки істини – загубленого часу, втрачених знахідок, недописаних літописів, високої моралі і духовності, але вже наших з вами душ. І до цієї істини спонукав нас колишній патріарх УГКЦ Любомир Гузар. З його ініціативи музей розгорнув на другому поверсі експозиції історії Церкви в Галичині. Тут зібрано багато речей церковного культу (фрагмент хреста з ініціалами першого єпископа Галича XII століття Косьми, священичий та митрополичий одяг, молитослови, ікони художника XIX-XX століття Антона Монастирського). Продовженням новоствореної експозиції стає для відвідувачів і Успенська Церква XVI століття з найцікавішими експонатом – Чудотворною іконою Богородиці. Це дух Пречистої Діви Марії уже з часу побудови Успенського собору (1157 р.) витає над Крилоським святилищем і оздоровляє божий люд. А хіба мало духовності зберігають у своїх кам’яних скарбницях фундаменти Успенського собору, чи богиня язичества «Галиця» – змія, дракон – символ життя, миру і багатств Галицької землі. Святинею Княжого Галича був Успенський собор, який за багатством оздоби та просторовими розмірами не поступався жодній найвизначнішій святині Київської Русі. Багато героїчного і трагічного було в його історії. Він пережив часи могутності і розквіту, занепаду і спустошення, але й сьогодні його останки залишились видатною пам’яткою архітектурного зодчества, символом високої духовності Княжого Галича. Особлива духовна аура оповила Крилоську гору. І стала вона відпустовим місцем мирянам. Історія рідного краю в усі часи була предметом особливої зацікавленості національно-свідомих людей, бо патріотизм завжди починається з того куточка землі, де ми народилися, де пройшло наше дитинство.. На жаль, не всі ще жителі нашого району та області усвідомлюють цю істину. Мало відвідують історичні і духовні місця Крилоса. І мене, як музейного працівника з великим стажем, це дуже хвилює. Важко уявити собі сьогодні обличчя давнього Галича з його величезним майданом, відомим історикам під назвою Золотого Току. На площі збиралося віче, вершилися важливі державні справи. Тут проходили Галицькі ярмарки, збираючи купців і товар з різних кінців світу. В архівах знаходимо повідомлення, що кораблі прибували здалеку. З Чорного моря привозили південні овочі і фрукти, дорогий посуд, барвисті східні тканини. З Галича відправляли дерево, мед, віск, сіль, хутра, зерно та інші товари. В цьому ще раз переконуємося, коли відвідуємо музей, проймаємось історичними пам’ятками Крилоської гори. Самовіддана праця співробітників стала взірцем служіння важливій справі – збереженню та відродженню культурної спадщини нашого народу. Шановні галичани! Відвідайте Крилоську гору! Бережімо і примножуймо славу наших предків, бо вона того варта! З нагоди професійного свята – Міжнародного дня музеїв, щиро вітаю всіх працівників Національного заповідника «Давній Галич», бажаю їм міцного здоров’я, сили, втілення задумів, творчого натхнення та здобутків на ниві збереження, вивчення, популяризації історичної та духовної спадщини княжого Галича. Квітослава Тимус, завідувач Музею історії давнього Галича Національного заповідника «Давній Галич»
| 
