Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття, що є структурним підрозділом Національного заповідника «Давній Галич», відсвяткував 30-річчя з часу створення. Урочистості відбулися 21 травня 2011 р. за місцем розташування закладу – у с. Крилос Галицького району. На урочистостях були присутні генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Олександр Береговський, заступник начальника управління культури Івано-Франківської облдержадміністрації Василь Тимків, голова Галицької районної ради Петро Стрембіцький, заступник голови Галицької райдержадміністрації Ірина Чернега, директори Івано-Франківського краєзнавчого музею у різні періоди його діяльності – Олександра Синиця, Михайло Ільків, Ярослав Штиркало, депутат обласної ради Зіновій Береговський, колектив Національного заповідника «Давній Галич», представники громади с. Крилос та всі зацікавлені. Дійство розпочалося біля монументу «Меч і рало». До присутніх звернувся Олександр Береговський. Він наголосив на потребі збереження скарбів народної архітектури, цікавості музею для туристів. Висловлено подяку всім, хто творили музей 30 років тому і тепер. На думку О.Береговського, музей має всі можливості для започаткування щорічного етнографічного фестивалю на його терені – під назвою «Галицька брама». Голова районної ради П.Стрембіцький наголосив на тому, що задум 30-річної давності став успішним. Він побажав музею росту і збільшення фінансування та подарував колективу статуетку Божої родини. Заступник голови Галицької РДА І.Чернега наголосила на важливості Галича та його славного минулого для суспільного життя сучасної України. Грамотою Галицької РДА було відзначено працівника музею Віталія Думенка. Перший директор Івано-Франківського краєзнавчого музею, а одночасно одна з основоположників Музею народної архітектури та побуту Прикарпаття О.Синиця подарувала колективу музею свої друковані спогади про перипетії створення даного закладу. Також, вона розповіла про свою працю на терені музейного Крилоса з 1956 р. і до часу виходу на пенсію. Нею висловлено подяку всім, хто в минулому приклався до творення скансену в Галицькому районі – Петру Арсеничу, Василю Фащуку, Ігору Могитичу та ін. І тепер, за словами, п. Олександри, вона часом у складних життєвих обставинах відвідує Крилоську гору і знаходить на ній відпочинок і розраду. Директор краєзнавчого музею у даному періоді, Я.Штиркало вручив Генеральній дирекції Національного заповідника «Давній Галич» фотоальбом «Врятовані скарби» та ювілейні медалі до 70-річчя очолюваного ним закладу, до якого свого часу належав Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття. Заступник начальника управління культури В.Тимків наголосив, що кожен музей є своєрідним вузликом пам’яті. Ним проведено нагородження грамотами управління культури Івано-Франківської облдержадміністрації за сумлінну працю ряду працівників Національного заповідника – Михальчук Оксану, Федорняк Іванну, Воробчак Тетяну, Харука Василя та Харука Дмитра. Депутат обласної ради З.Береговський порівняв дві столиці – Київ і Галич щодо збереження культурної спадщини. Одна з столиць, на його думку, є тепер зруйнована, а друга – законсервована. Депутат розповів про заходи обласної ради попереднього скликання щодо популяризації Галича на міжнародному рівні, зокрема, у Польщі – де було відкрито пам’ятну таблицю королю Данилу Галицькому. Також, з вітальним словом виступили представник профспілки працівників культури області Богдан Бойчук, краєзнавці Михайло Паньків та Василь Фащук. Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» О.Береговський провів нагородження всіх працівників очолюваного ним колективу, які відзначилися багаторічною сумлінною діяльністю. Так, Почесними грамотами Міністерства культури України відзначено Дідуха Володимира, Михальчук Лесю, Медвідь Оксану, Побуцького Семена, Тимус Квітославу, Воробчак Марію. Подяки Заповідника отримали Духович Ярослава, Паньків Михайло, Фащук Василь, Синиця Олександра, Сорочинська Анна, Урбанович Марія, Федорняк Василь, Костишин Володимир. Після завершення урочистої частини дійство перемістилося до дерев’яної брами Музею народного побуту та архітектури Прикарпаття. Знаменно, що саме до ювілею музею її було цілком завершено – і тепер відвідувачі скансену зможуть оглянути околиці Крилоса з висоти пташиного лету. Перед брамою гостей вітав шкільний музичний колектив Крилоської ЗОШ. З надзвичайним натхненням маленькі галичани виконали пісню «Ой, зеленеє жито, зелене» та ще кілька самобутніх пісень, які величають нашу давню столицю – Крилос. Директор музею Л.Михальчук запросила всіх гостей на терен музею – ювіляра. Цікаво, що всі повинні були попасти до нього через відкриті вхідні ворота брами. Перейшовши через них, гості мали можливість стати спостерігачами, а в окремих випадках і учасниками етнографічного свята «Галицька брама». Програма свята передбачала ряд цікавих заходів. Так, біля дерев’яної церкви, привезеної з с. Поплавники проводилося Великоднє дійство – водилися гаївки, лунали величальні пісні Опілля. Поруч давньої кузні з с. Тенетники проходив майстер – клас ковальського мистецтва. Сучасні ковалі використовували давній міх, кували цвяхи, наконечники стріл та багато інших цікавинок давніх часів. Дерев’яна гуцульська хата з Ворохти стала осідком пленеру художників, а її сестра – гуцульська гражда була свідком демонстрації бойового мистецтва – гопака. Настрою гостям свята додавало частування узваром та пампушками з медом. На всій території музею народної архітектури та побуту Прикарпаття лунали пісні, було чутно гамір дитячого та юнацького товариства. Саме за допомогою таких заходів, Генеральна дирекція Національного заповідника «Давній Галич» привчає молодь до вивчення краєзнавства, шанування наших традицій. Немаловажливим був ще один подарунок, який отримав музей, а одночасно і все наше Прикарпаття до свого 30-ліття. Окрім, вхідної брами для відвідування було відкрито дерев’яну церкву, яка стане одним з привабливих об’єктів закладу. Церква Всіх Святих, яка експонується на території музею, побудована на початку XX ст. і згодом перевезена з села Поплавники Галицького району. Храм побудований у зруб, з ялинових колод. Дах двосхилий, покритий гонтою. Церква - однодільна споруда. Вона скла¬дається з вівтарного приміщення, нави та бабинця. Всередині є дерев'яні хори. Храм орієнтований вівтарем на схід. Вхід до святині через прибудо-ваний ґанок із заходу. А з півночі - вхід у вівтар. Без сумніву, відзначення ювілею музею, а одночасно і етнографічний фестиваль вдалися! Хто був на урочистостях цього року, їхав додому з теплом на серці і з приємністю згадував минулий день. Натомість всі, хто ще не були у єдиному прикарпатському скансені, мають нагоду відвідати його у всі робочі дні тижня, або відвідати фестиваль у наступному році. Запрошуємо всіх, хто любить рідний край до Крилоса – Галича! А.Чемеринський |
