П`ятниця, 24.05.2024, 17:51:10

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Жовтень 2023  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
 
Архів новин
Головна » 2023 » Жовтень » 5 » На Прикарпатті археологи знайшли загадкові печери-тунелі, у яких могли ховати скарби
13:21:16
На Прикарпатті археологи знайшли загадкові печери-тунелі, у яких могли ховати скарби

В Івано-Франківській області знайшли три тунелеподібні печери: біля сіл Середній Березів і Шешори-Прокурава Косівського району та біля села Сукіль Долинського району. Печери могли використовуватися для того, щоб заховати від стороннього ока щось цінне.

Про це на своїй фейсбук-сторінці повідомив завідувач відділу Інституту релігієзнавства Львівського музею історії релігії Микола Бандрівський, інформують "Вікна".

Петрогліфічний загін, який проводить пошуки і фіксацію давніх наскельних зображень і петрогліфів в Івано-Франківській і Львівській областях, під час археологічних розвідок в горах виявив низку об'єктів, які названо штучними тунелеподібними печерами. Їх задокументовано поки-що три: біля сіл Середній Березів і Шешори-Прокурава Косівського району та ще один біля села Сукіль Долинського району Івано-Франківської області.

У Середньому Березові обстежена печера знаходиться на відстані близько 200 метрів на схід від села із західної сторони гори Діл. Печера має вигляд прямого тунелю довжиною до 15 метрів і шириною 0,80-1,5 метра висотою до 2,30 метра. На відстані 8 метрів від входу є заповнений водою вхід до нижнього тунелю, до якого ведуть вирубані у камені сходинки і які проглядаються до 3,5 метра у глибину під водою. Рівень води у цьому бічному вході — радше, резервуарі, починається з глибини 1,20 від рівня долівки печери. На бічних стінах і на склепінні печери простежуються сліди грубо виламаної породи, однак без слідів додаткового опрацювання зубилом.

Ще одна печера виявлена неподалік Шешорів, точніше на відстані 200 метрів на північний схід від села Прокурава в урочищі "Царина". Печера знаходиться в глибокій розщелині, з якої витікає струмок. Підхід до неї стрімкий, з обидвох сторін оточений майже вертикальними скельними "стінами" висотою до десяти метрів. З обидвох сторін при вході у бічних стінах видно вирубані у скелі пази для закріплення в них торцевих частин дерев'яних конструкцій. Сама печера має вигляд прямого тунелю довжиною 27 метрів при ширині до 1,5 метра, який трохи далі від входу має бічне відгалуження у вигляді тунелю довжиною 6,1 метра. Висота печери в місці розгалуження понад чотири метри, стіни вкриті сталактитовою кіркою, а в самій печері — вогко і холодно, зі стелі постійно капає вода, а з глибини тунелю витікає джерело.

Третю печеру обстежили біля села Сукіль в Долинському районі, були тунелі в нижній частині гори в урочищі "Лаврівка", тоді як вершина гори має назву "Монастир". Цю печеру відкрив св.п. Михайло Рожко у 1988 році і тоді ж вона була обстежена працівниками Інституту нафти і газу з Івано-Франківська. До північно-західної частини "Лаврівки" примикає урочище "Порохівня". Вхід до печери знаходиться на відстані близько 40 метрів від садиби пана Мушинця. Печера вирубана у сланцевій породі під товстим (до одного метра) пластом значно міцнішої породи, яка править тій печері за стелю. Вхідний отвір до печери розташований прямо над поверхнею ріки Сукіль і має у висоту до 1,7 метра та шириною близько метра. Печера у плані має вигляд з'єднаних між собою у вигляді дуг трьох вузьких тунелей, кожен з яких має розширені зали у місцях входу. Один з тунелей тягнеться вглиб гори на 14 метрів, тоді як центральний тунель має у довжину до 15 метрів.

Але перейти з центрального тунелю в бічний (східний) тунель є нелегко, оскільки доводиться перестрибувати через резервуарноподібне заглиблення прямокутної в плані форми розміром 3,5 х до 1,5 метра, яке вирубане у долівці печери і на сьогоднішній день заповнене водою. Цікаво, що рівень води у цьому "резервуарі" на 7 метрів вищий за рівень води в ріці Сукіль, яка протікає у кількох метрах поруч. По кутах "резервуару" вирубано пази шириною 0,5-0,8 метра для закріплення у них торцевих частин брусів перекриття. Натомість західний тунель, описуючи в плані дугу довжиною понад 25 метрів, перед самим виходом назовні розширюється у невеликий зал шириною до п'яти метрів, який на даний час майже увесь заповнений намулом і обваленими плитами зверху).

"Ці тунелеподібні печери не могли використовуватися ні для проживання, ні для зберігання якихось їстівних припасів. Цьому перешкоджала їх надмірна вологість і низька температура. Сумнівно, що ці печери могли використовуватися у культових цілях у передхристиянські часи, оскільки існує різнобій в орієнтації тунелей і відсутність дії вогню. Мушу відкинути також припущення про монаше (схимницьке) обжиття печер, оскільки пустельники усамітнювалися у важкодоступних і відлюдних місцях, а печери у Середньому Березові, Шешорах-Прокураві і Сукілі розташовані на околиці сіл", — зазначає Микола Бандрівський.

Ще однією особливістю печер є те, що тунелі у них викуті наспіх, неохайно: тих, хто їх довбав, судячи з усього, обмежував час.

"Тунелеподібні печери в Шешорах-Прокураві, Березові і, можливо, у Сукілі вибивалися з метою щось укрити від стороннього ока. Для цього була розроблена єдино вірна в умовах гірського ландшафту система, а саме: гідротехнічна, пов'язана з використанням у нерозривному зв'язку трьох складових елементів, два з яких — матеріальні (камінь, вода), а третій — психологічний", — припускає Микола Бандрівський.

За його словами, психологічний елемент полягає у тому, що нікому не захочеться щось шукати у темній холодній печері, де з усіх сторін щось тече чи капає, а під ногами плюскотить болото і у кожному закутку примарюється хто-зна що.

Микола Бандрівський зазначає, що заховати якісь дорогоцінності у горах не так легко:

  • закопати не надійно, бо один з тих, хто закопує, чи той, хто випадково віднайшов те місце, може легко отримати сховану річ;
  • вирубати у скелях печеру, а потім завалити вхід до неї камінням теж не надійно, бо при наполегливості завал можна розібрати;
  • опустити сховок під воду у потоці теж не надійно, бо швидкоплинна течія може легко звести нанівець усю справу.

Тому логічніше було об’єднати ці три способи в один, залучивши при цьому хитрість і технічні навики. Це й було здійснено у тунелеподібних печерах на Гуцульщині.

"Вибивався один основний і довгий дезорієнтуючий тунель, який відволікав увагу від бічного значно коротшого тунелю або лазу шахтного типу, який вів до інших приміщень. Цей перехідний лаз між основним тунелем і місцем "сховку" заповнювався водою. Таким чином утворювався ефект сифону. Очевидно, що пройти цей лаз, не знаючи способу відводу з нього води, навіть при великому бажанні було неможливо", — розповідає Микола Бандрівський.

За його словами, мусить існувати спосіб розблокування системи, а отже і доступу до "сховку":

"Для будь-якого укриття мусить бути передбачена можливість хоча б періодичного доступу до нього. Виключено, щоби з теперішніх резервуарів у тих тунелеподібних печерах вичерпували. Це нічого б не дало, оскільки їх рівень тримається там  завдяки постійному надходженню води з джерела або потоку. А відвести воду з цього печерного сифону можна було лише створивши тимчасову загату вище по руслу, що на короткий час оголило б перехідний блокувальний лаз".

Майбутні дослідження, які поза сумнівом вимагатимуть великих затрат праці на розчищення тунелей від завалів, намулу та відведення води, покажуть, наскільки ті чи інші припущення є справедливими.

"Тішмо себе тим, що в Українських Карпатах у певний (і ще точно не визначений на сьогодні) період історії була вироблена цілісна і добре продумана гідротехнічна система тунельного типу (і, як бачимо — апробована у ряді місць на Гуцульщині), яка могла виконувати суто утилітарні цілі — слугувати надійним сховищем для цінностей", — підсумовує Микола Бандрівський.


Переглядів: 51 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024