Працівники Кафедри етнології і археології ПНУ ім. В. Стефаника провели експедицію з виявлення монастирських осередків на Городенківщині в с. Раковці.

Відомостей про монастир у селі Раковець, нині Городенківської міської ради Коломийського району, збереглося мало. У шематизмі М. Коссака, каталогах І. Крип’якевича і Р. Луканя про нього згадується у зв’язку з ревізією ігуменів за 1724 р.

Греко-католицький священник у Раковці о. Софрон Витвицький у своєму «Історичному нарисі про гуцулів», виданому у м. Львові 1863 р. згадував про те, що «в Раковцю над Дністром, де у вапняковій скелі ще видно сліди фарби над видовбаним ложем, де також мешкали монашки». У монастирі був чудотворний образ Матері Божої, намальований монахами, який у ХVІІ ст. потрапив до Раковецького замку, а згодом був переданий до парафіяльної церкви Святого Димитрія в Раковці. Ікона була оновлена власницею Раковця Дверницькою. У 1848 р. церква згоріла, у пожежі пропав образ Божої Матері. За іншим переказом, що побутував у Раковці ще в середині ХІХ ст., у печері, що неподалік від замку, у давнину мешкав пустельник, який, заради усамітнення, у літню пору перебирався човном по р. Дністру з с. Монастирка, що біля с. Луки. Народні перекази свідчать про те, що впродовж віків характер печерного монастиря в Раковці, у силу різних обставин, міг змінюватися – з чоловічого на жіночий.

Обстеження печери вперше провели учасники історико-археологічної експедиції Інституту історії, етнології і археології Карпат Прикарпатського (Карпатського) національного університету імені Василя Стефаника у складі професора Миколи Кугутяка, доцентів Бориса Хруслова і Михайла Москалюка, фахівця Романа Кобильника за участю краєзнавця Василя Федака у квітні 2025 р. Печера розташована в північно-західному куті села, що має назву Раковець-місто, за 80 м від р. Дністра. Вхід до печери з північного заходу, його висота 2,5 м і 1 м ширини. Викуті в скелі вертикальні пази-вруби при вході сягають 2,6 м. Дерев’яні конструкції, що кріпилися в пазах для дверей, перекривали вхід до печери.

Праворуч від входу, на висоті 1,5 м виявлено скельне скульптурне погруддя, очевидно Діви Марії з вінком на голові. Ліворуч на цьому ж рівні викуто зображення, що нагадує ікону Пресвятої Богородиці з Дитям Ісусом. Наскельні зображення могли бути викуті в XVI – XVII ст.

Печера округлої форми має 6 м по лінії схід – захід. Її висота 2,3 м, ширина в центральній частині близько 2,5 м. праворуч від входу велике вікно, шириною 1 м, висотою 1,2 м, яке також перекривалося. У кінці печери видовбано невелике кругле віконце 0,2 м в діаметрі.

У центральній частині печери, яка очевидно відігравала роль каплиці, де відбувалися богослужіння, на лівій стінці виявлено наскальне графічне зображення, яке нагадує Преподобного Онуфрія поруч з левом. Комп’ютерне опрацювання зображення дало змогу виявити ряд хрестів різноманітної конфігурації. За цілим рядом наскальних ознак є підстави вважати, що печера була викута в дохристиянський період, а в середньовіччі освоєна монахами.

Зверху над печерою збереглися фрагменти викладеної з каменю стіни Раковецького замку ХVІІ ст., у каплиці якого перебував чудотворний образ Матері Божої, згодом перенесений до парафіяльного мурованого храму. У часописі «Przyjacel ludu» за 1837 р. в описі Раковецького замку невідомого автора йдеться про те, що: «З тилу замку над урвищем скелі стояла каплиця з чудовою іконою Непорочної Діви, яку можна побачити і тепер у раковецькій церкві». Про чудотворну ікону Матері Божої в Раковці ідеться у марійському каталозі монаха католицького ордену капуцинів Вацлава з Сулгостова «O cudownych obrazach w Polsce Przenajswietszej Matki Bozej», виданому в м. Кракові 1902 р. Замкова каплиця була присвячена святому Димитрію, як і дерев’яна церква в Раковці. Подібну титулатуру очевидно мав і печерний монастир.

Дослідження історії Раковецького монастиря тільки починається і потребує подальшого археографічного й археологічного вивчення. Залишається відкритим питання – у якому вигляді існував монастир, зафіксований у ревізії ігуменів 1724 р.? Саму ж печерну обитель, зважаючи на спосіб видовбування врубів, з допомогою яких кріпилися дерев’яні конструкції дверей, технічні особливості побудови скельної чернечої пам’ятки, слід відносити до ХІІІ–ХІV ст. Поселення цього ж періоду виявлено в Раковці (Раковець ІІІ) в урочищі Біля Замку в 1951 р. археологічною експедицією Інституту суспільних наук у м. Львові.