П`ятниця, 24.05.2024, 02:49:45

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Січень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
 
Архів новин
Головна » 2019 » Січень » 22 » Нереабілітовані: Шлях від музиканта до ветерана ОУН і зрадника
14:27:57
Нереабілітовані: Шлях від музиканта до ветерана ОУН і зрадника
Під час національно-визвольної боротьби ОУН-УПА не всі повстанці мали силу витримати випробування долі, морально не зламатися і залишитися зразком для наслідування для інших борців. Ми не маємо права їх звинувачувати, бо не знаємо, як самі вчинили б у таких обставинах. Але їхні долі – це також частина мозаїчної картини суспільно-політичної ситуації на Прикарпатті в 40-50-х рр. ХХ ст.
Розглянемо, до прикладу, долю Йосипа Ілліча Паращія, який народився в 1902 р. в с. Купчинці Козівського району Тернопільської області. В 1941 р. Паращій більше трьох тижнів був комендантом сільської поліції, а потім до 17 березня 1944 р. числився музикантом у Станиславівській поліції. У березні 1944 р. п. Йосип евакуюється з дружиною і двома дітьми в напрямку Стрийщини. У районі с. Берлоги (нині Рожнятівського району) його відділ зустріла сотня Гонти[1] чисельністю 180 осіб з пропозицією поліцаям воювати проти СРСР. Тоді Паращій ще з шістьма поліцаями погоджується на пропозицію і вступає в сотню під псевдо Петрик. У червні 1944 р. з групи поліцаїв було створено військово-польову жандармерію, де Петрик був керівником до вересня 1945 р. і підпорядковувався напряму лише Гонті.
У цей час Петрик займався розшуками і покаранням дезертирів з УПА (покарання буками виконував особисто), набирав нових людей (заагітував в сотню більше 40 осіб з сіл Станькова, Цвітова, Лука, Завадка, Сівка), збирав обмундирування для повстанців, у 1945 р. взяв участь у чотирьох боях проти червоних[2], в одному з яких виконував обов’язки чотового.
Зокрема, 10 травня 1945 р. Петрик взяв участь у нападі на підрозділ радянської армії в с. Болохів (нині Калуського району). Акція відбулася з ініціативи чотового сотні Гонти Богдана, але була невдалою. Повстанці понесли великі втрати (4 вбитих, 2 поранених, Богдан потрапив у полон).
Після бою упівці відійшли в с. Кадобне, де їх зустрів військовий референт Калуської округи ОУН Козак[3], організаційний референт Калуської округи ОУН Орлич (Іван Рудий), заступник окружного військового провідника – хорунжий Клименко (Яків Дуб). Тут Козак організував суд, який зняв з посади сотенного Моряка (Петра Дуду), який був з Богданом і наполягав на нападі, а чоту відправив до Гонти на переформування.
Гонта 13 травня в лісі біля с. Петранка звільнив хворих і призначив Петрика чотовим, у підпорядкування якого входило 17 осіб. 13 серпня 1945 р. його підрозділ у лісі біля с. Станькова натрапив на військову операцію (втрати склали 4 вбитих, 3 поранених, 2 бійців потрапили в полон).
Станом на вересень 1945 р. в сотні було дві чоти Орла і Бориса, 6 кулеметів, 20 автоматів. Однак цього місяця через стан здоров’я і старший вік медична комісія і лікар Лісненко звільнили Паращія від виконання своїх обов’язків. Станичний с. Завадка Войнилівського району Богдан наказав, щоб Іван Стовбан переписав Петрика на своє прізвище і щоб той числився в нього як батько. Після цього Паращій перевіз ще й свою жінку і двох дітей у будинок Стовбана. Водночас Петрик продовжував збирати для ОУН необхідну інформацію і навіть отримував матеріальну допомогу для прожиття. Паращій, зокрема, зустрічався з Омельком (Яцук Павло) – керівником боївки СБ Калуського окружного проводу ОУН; Денисом (Богдан Яцків) – референтом СБ Калуського окружного проводу ОУН; Степаном (Володимир Соболь) – референтом районної боївки СБ Войнилівського проводу ОУН; Зоряном – Войнилівським районним харчовим; Дорошем (Іван Заткальницький) – провідником Войнилівського районного проводу ОУН; Луговиком – станичним с. Болохів.
Кожного місяця Дорош видавав Петрику 50 рублів як пенсію, раз на рік – по 100 кг муки, 25 кг квасолі, 30 кг гороху, 20 кг круп, 8 кг сала. Крім того, пенсіонеру видавали верхній одяг, взуття, надали швейну машинку.
17 червня 1947 р. Паращій був заарештований агентурно-бойовою групою на чолі з оперативними працівниками Анісімовим і Байковим. Яструбок Іван Васильович Крук (агент-бойовик Дністер), який знав Петрика за спільним перебуванням в УПА, викрив його під час випасання худоби. В результаті обшуку у нього було вилучено підпільну кореспонденцію.
Після допитів Петрик видав розташування бункера керівництва районного проводу в с. Завадка в будинку Магдалини, де були вбиті Денис і ще три особи. Друге укриття арештований розкрив в с. Болохові в стайні Дмитра Дячука, де був вбитий Дорош і ще один повстанець. Третій сховок Паращій вказав у будинку Василя Тихона, де ховався Зорян, але його енкаведисти не застали. Четверте укриття полонений вказав у с. Болохів, де було вбито троє повстанців (Омелько, Мотря – керівник Українського Червоного хреста Войнилівського районного проводу ОУН, бойовик Зінгер). Під час цих подій, можливо, ще був вбитий і Луговий в с. Болохів.
Загалом, за даними дослідника Степана Лесіва, до чекістсько-військової операції було залучено 145 солдатів і офіцерів, тривала вона три дні і за її результатами загинуло 9 підпільників. З боку чекістів 2 бійців загинули і 3 отримали поранення. Науковець вважає, що загинув Омелько та п’ятеро боївкарів СБ Калуського окружного проводу ОУН, серед яких Богдан – Йосиф Деркач, Гайдамака – Василь Мочогон, Співак – Микола Тебешевський, Горинь – Олексій Данів, Голуб – Петро Тиванчук. Ідентифікація решти осіб, на його думку, потребує додаткового пошуку.
Паращія засудили до 25 років ув’язнення з обмеженням у правах на 5 років і конфіскацією майна. Із таборів колишній вояк і зрадник звільнився 25 червня 1956 р. і далі проживав під прізвищем Стовбан Петро Романович.
Сергій АДАМОВИЧ
 
[1] Згідно зі свідченнями, які Петрик надасть пізніше радянським каральним органам, сотню очолював убитий навесні 1946 р. Матвій Сьомак (Гонта, Залізняк) – командир від «84» Рисі. Зі складу сотні були названі: Крук – бунчужний з с. Станькова, убитий 4.04.1945 р. в Кадобненському лісі; Муха – політвиховник сотні, убитий 4.04.1945 р.; Соловей – чотовий, убитий в с. Петранка восени 1945 р.; Сокіл – чотовий, родом з с. Станькова; Калина – ройовий, родом з с. Станькова, Стріла – ройовий сотні Ревая (Влодко, Володимир Семкович); Певний – ройовий сотні Ревая; Завзятий – ройовий, потрапив в полон в с. Станькова 13.09.1945 р.; Сагайдак – чотовий, уродженець с. Небилова, вбитий 9.10.1945 р.; Сокира – ройовий, вбитий 10.05.1945 р.; Дністер – ройовий, убитий 29.03.1945 р.; Орлик – ройовий, убитий в с. Небилів; Гамалія – ройовий, взятий живим в бою в с. Колодіїв 19.01.1945 р.; Мороз (Маніборський), жандарм військово-польової жандармерії; Клим, уродженець с. Мостище, убитий 10.04.1945 р.; Голуб – жандарм, уродженець с. Кудлатівка, убитий 10.02.1945 р.; Куклій (Крук Іван) – харчовий, уродженець с. Кудлатівка; Жук, уродженець с. Перекоси. Деякі вояки з’явилися з повинною: Микола Гребенюк, уродженець с. Перекоси; Співак, уродженець с. Сівка-Калуська; Дунай, уродженець с. Петранка.
[2] Бої сотні в цей час: 19 січня 1945 р. сотня в с. Колодіїв була оточена і билася більше чотирьох годин (9 осіб потрапили в полон, убито і поранено було 20 вояків); лютий 1945 р. – засада в с. Красне відділення Сокола, в результаті якого було вбито 4 солдати, і бій в районі с. Кадобна; 13 березня – бій сотні Гонти і Середнього на хуторі Забагай; 25 березня сотня між с. Кропивником і Степанівка наскочила на засаду і втратила 6 бійців; 4 квітня бійці Гонти протягом дня вели бій в Кадобнянському лісі і тільки вбитими втратили 15 осіб; 25 квітня відбувся бій в районі с. Петранка.
[3] Козак (Косарчин Ярослав) з травня 1945 р. ще обіймав посаду командира тактичного відтинку В 23 «Магура» військової округи «Говерля» під псевдо Байрак.

Переглядів: 414 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024