Неділя, 19.05.2024, 03:51:10

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Липень 2023  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
 
Архів новин
Головна » 2023 » Липень » 9 » Незвідана Городенківщина: давньою дерев’яною церковцею, сплавлену Дністром, можна помилуватися і нині
20:46:07
Незвідана Городенківщина: давньою дерев’яною церковцею, сплавлену Дністром, можна помилуватися і нині

Дністер – третя за величиною й одна з наймальовничіших річок України ще здавна використовувався як транспортна артерія. Якщо ще минулого століття рікою активно пропливали різноманітні пасажирські судна, баржі, то нині побачити на Дністрі корабель – це справжнє диво. Здебільшого дністровська «ескадра» сьогодні це каяки, катамарани, байдарки й каное, за допомогою яких туристи відкривають для себе одне з семи чудес України, унікальне природне явище – Дністровський каньйон. А завдяки неймовірним дністровським краєвидам місцевості, що розташовані поблизу, називають «Наддністрянською Швейцарією», – пише «Галицький кореспондент».

Місце військових сутичок

Ще здавна задля сполучення сіл та невеликих містечок використовувалися пороми. Нині, на щастя, є мости, та місцеві мешканці ще досі пам’ятають «поромне» минуле. До прикладу мешканка мальовничої невеличкої Хмелеви Галина Лаврів згадує, що в 1925-1926 рр. для переправи через Дністер з дубових дощок був побудований пором, який працював без мотора й рухався за допомогою сили річкової води. На жаль, у воєнні 40-і роки його зруйнували.

Із сумом про пором розповідає і мешканка Луки Ірина Бабала. Він перевозив людей до сусіднього Незвиська. «Наше село Лука відірване від районного центру. Тому рятівною соломиною був пором. Немало я лишила здоров’я через нього. Не раз ще школяркою чи коли вже працювала вчителем, не встигала на рейс, змушена була лізти в холодну воду й доганяти пором. Це були важкі часи. Відтак голова колгоспу Марія Скіцько домоглася, щоб у селі побудували дерев’яний міст, а згодом, коли я стала депутатом районної ради, почала клопотати про металічний міст, оскільки дерев’яний на той час уже прогнив», – згадує Ірина Бабала.

Наприкінці XVII століття була переправа через Дністер і біля Раковецького замку, тому там завше зберігалися запаси провізії й амуніції. Через це цей важливий воєнно-стратегічний об’єкт нерідко ставав місцем військових сутичок.

Аналогів не було у світі

А в сучасні дні донедавна біля берегів Дністра в Раківці був пришвартований унікальний корабель «Юрій», аналогів якому, за словами розробників, не було не те що в Україні, але й у світі. Він був розрахований саме для мілководдя. Завдяки незабутнім круїзам на цьому кораблі можна було помилуватися неймовірними краєвидами Дністровського каньйону й насолодитися комфортним відпочинком на природі.

Пасажирські судна частенько пропливали водами Дністра і поблизу Городниці. Про них згадує мешканка села Дарія Кучмей. «До цих пір пам’ятаю катер «Піонер 4» рейсом «Городниця-Заліщики». Ним ми часто добиралися до Заліщик на роботу й навіть до Хотина на екскурсії. Водієм цього катера був мешканець Городниці Ярослав Череп», – поділилася спогадами жінка. Працювали у 1980-их рр. на Дністрі й різноманітні черпалки та баржі, які добували гравій із дна річки.

Справляли рікою навіть святині

Про заліщицькі катери згадує і мешканка Михальча Ганна Скіцько. Розповідає, що колись у 60-их роках на День молоді чи День врожаю уся область з’їжджалася до села й біля Дністра проводили різноманітні фестивалі. Із Заліщик приїжджали катери, й охочі мали змогу за невелику платню покататися на них. Також пані Ганна пригадує і баржі, які брали з Дністра пісок. Мешканці Михальче розповідають, що село наприкінці XIX- на початку XX ст. було портовим селом. Колись на місці нинішнього відпочинкового табору «Перлина Придністров’я» була польська вілла, біля якої неподалік розташовувався невеликий порт. Завдяки порту в цьому краю активно розвивалася торгівля.

Не те що людей чи різноманітні вантажі переправляли Дністром. Справляли рікою навіть святині. Свідченням цього є твердження історика-краєзнавця, а нині заступника директора КЗ «Центрі культури і мистецтва» м. Городенки Ярослава Левкуна. Мало хто знає, що колись на старому цвинтарі в Незвиську стояла давня дерев’яна церковця св. Параскеви. Її свого часу продали й сплавили Дністром до села Губин Тернопільської області. Стоїть вона там і донині. Правда вже не св. Параскеви, а Усікновення голови св. Івана Хрестителя. За словами пана Ярослава, нині у планах є намалювати ікону св. Параскеви й передати її до сучасного незвиського храму Вознесіння Господнього у пам’ять про дерев’яну церковцю.

Юлія МАРЦІНІВ, Галицький кореспондент


Переглядів: 55 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024