Вівторок, 28.05.2024, 18:24:08

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Травень 2023  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
 
Архів новин
Головна » 2023 » Травень » 22 » Незвідана Городенківщина: покутське коріння родини письменника Нестайка
15:01:18
Незвідана Городенківщина: покутське коріння родини письменника Нестайка

Коли готувалася публікація про галицьке коріння відомого українського дитячого письменника Всеволода Нестайка, інформації було обмаль, та й те, що здебільшого пропонував дядько «гугл», за винятком кількох невеликих інтерв’ю самого письменника. Ні родинних фотографій, ні ґрунтовного матеріалу. Єдине, що було, так це бажання розповісти про цей маловідомий факт у біографії Всеволода Нестайка, серце якого перестало битися дев’ять років тому. І тут доля звела з чудовою людиною – директором Бучацького краєзнавчого музею Ларисою Легкою, яка і пролила світло в кінці тунелю – надала унікальні світлини та безцінний матеріал, пише «Галицький кореспондент».

Культурно-освітня праця діда

Отож прапрадід, прадід і дід Всеволода Нестайка про батьковій лінії були греко-католицькими священниками. Теодор Нестайко був парохом Отинії, о. Порфирій – парохом села Скопівка, що на Коломийщині (де й донині зберігається його могила), а дід Денис (Діонизій) Нестайко – багаторічним парохом Бучача, бучацьким деканом УГКЦ та відомим громадським діячем.

Але розпочинав свій священичий шлях Денис Нестайко саме на Городенківщині, де й народилися його діти – Софія, Юліан та Зиновій. Після висвячення о. Денис був сотрудником у селі Серафинці. Тут 1885 року народилася донька Софія. Ось її спогади: «Це досить цікаве село. Національно-свідоме, люди здорові й гарні. Ще з минулих воєн багато в тім селі залишилося турецького елементу. Ще за мого дитинства, пам’ятаю, багато мужчин і жінок носили на головах турецькі фези червоного кольору. А жінки поверх тих фезів носили ще й білі намітки».

Відтак Дениса Нестайка як пароха перевели служити до Чернелиці (на той час містечко), де народилися два його сини – Юліан і Зиновій (батько Всеволода Нестайка). О. Денис започаткував у Чернелиці культурно-освітню працю – заложив Читальню Просвіти, Братство тверезості й церковний хор, який сам навчав. Також багато уваги приділяв вихованню дітей та молоді.

Ось якими спогадами поділився уродженець Чернелиці Василь Трачук в альманасі «Городенківщина»: «Першою подією, що закарбувалась у моїй пам’яті, була будова читального дому в Чернелиці. Товариство «Читальня Просвіти» було засноване за почином місцевого пароха о. Дионізія Нестайка. Це була перша Читальня на цілу округу Чернелиці, до якої тяготіли довколишні села: Хмелівка (нині Хмелева), Копачинці, Кунисівці, Вільховець (нині Вільхівці), Корнів, Репужинці, Дубки, а частинно Семенівка, Раковець, Далешева (нині Далешове) і Колінки. Пізніше культурно-освітню роботу о. Нестайка продовжив о. Володислав Добрянський». Можливо, о. Денис заснував Читальню Просвіти і в Серафинцях, адже ця Читальня на Городенківщині була однією із найстарших – приблизно з 1880 року, а церковний хор засновано в 1884 році.  

Батько загинув у Сибірі

Вже у Бучачі, що на Тернопільщині, восени 1918 р. в будинку Дениса Нестайка вирішувались питання переходу влади у місті та повіті від австрійців до представників ЗУНР. Також після заборони польським окупаційним урядом в 1924 р. діяльності «Пласту» надавав свій помешкання для таємних занять членам цієї організації.

З вибухом Першої світової війни Юліан та Зиновій Нестайки вступили до лав Січового Стрілецтва, а пізніше воювали у складі Української Галицької армії. З переходом УГА за Збруч Юліан та Зиновій брали участь у боях проти більшовиків. На жаль, через спалах епідемічного висипного тифу Юліан Нестайко у 1920 році помер у місті Бершадь (Вінницька область).

Під час Першої світової війни майбутні батьки Всеволода Нестайка опинилися по різні сторони фронту. Батько Зиновій – боєць Української Галицької армії, мама Марія – викладач російської словесності й сестра милосердя в Російській імператорській армії. Після завершення визвольних змагань Зиновій переїхав з Галичини до УСРР. Працював на цукровому заводі у Проскурові (нині — м. Хмельницький). Та як це часто бувало у страшні 1930-і роки хтось доніс, що Зиновій Нестайко був січовим стрільцем. За ним, звісно, прийшли й більше маленький Всеволод батька не бачив. Його вивезли на Колиму в Сибір, де й загинув.

Через 55 років письменник зізнається: «Для мене тато змалку був уособленням таємничості і чекання. Я не вірив, що він загинув. Я був певен, що він продовжує виконувати державну справу, але настільки відповідальну й таємничу, що про це не повинні знати, навіть дружина й діти…».

Знати мову батька

Мама Марія, рятуючись від голоду, зважується на переїзд до Києва. Хоча сама була російськомовною, принципово віддає сина в українську школу, сказавши: «Ти мусиш знати мову свого тата». В Києві і сформувався Всеволод Нестайко, як письменник.

Щодо тітки письменника Софії Нестайко вона у 1904 році вийшла заміж за священника Євстахія Барановського й спершу оселилися в Галичі. Тут народився їх перший син Роман. Відтак у 1921 році переїхали до Рукомиша, поблизу Бучача. Як згадувала Софія Барановська, тут вони пережили свої найкращі та спокійні часи до початку Другої світової війни. Називала село Рукомиш «малим раєм». З часом родина Барановських опинилася у німецьких таборах. Пізніше вдалося виїхати до Америки. Та не всім. Чоловік Євстахій помер у Німеччині, а діти роз’їхалися по світу. Ось які красномовні, але водночас трагічні слова пізніше напише жінка: «Так розділити народи, родини залізною заслоною потрапить лише московське, тверде, лихе, злобне серце азіята». І з цим важко не погодитись.

Юлія МАРЦІНІВ  


Переглядів: 75 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024