Кожному з нас відомий пасаж Гартенбергів – комусь, як великий магазин з дитинства «Дитячий світ», ще комусь, як торгівельний центр «Мальва». Дана споруда розташована у центральній частині міста, на початку вулиці Незалежності. Через три роки ця будівля святкуватиме 100 – річчя з часу своєї побудови. Впродовж останнього часу ведуться роботи по переобладнанню будівлі – вже помітна заміна дверей та вікон, поява напису «Pasage Gartenberg» над західним та південними входами. Складається вражання, що власник старається покращити зовнішній вигляд споруди – звісно, мова йде про покращення спрямоване на додаткове залучення відвідувачів, але одночасно з цим пам’ятка міста ймовірно, буде виглядати привабливіше. Залишається ще трохи часу до того моменту, коли ми побачимо відкриття оновленого пасажу. Тішить, що дану будівлю не спіткала сумна доля, яку мали окремі пам’ятки нашого міста – а це значить, що ще довгі роки вона милуватиме око жителів та гостей Івано-Франківська. 
Якою ж є історія пасажу? На початку 20 століття двоє найбагатших людей у місті, купці й домовласники брати Ігнаці й Давид Гартенберги володіли великою кам'яницею, що у вигляді велетенської літери «П» займала сполучення нинішних вулиць Незалежності, Галицької та Сотника Мартинця. На її подвір'ї власники задумали побудувати торговий пасаж за європейськими зразками. Проект виконав Г. Кошиць, провідний архітектор відомої віденської фірми «Ф. Фельнер та Г. Гельмер», яка прославилась проектами театрів у Відні, Одесі, Чернівцях тощо. Пасаж був споруджений протягом червня-грудня 1904 будівельним підприємцем зі Львова інженером А. Флейшлем під наглядом станиславівських будівничих К. Боубліка та Я. Кудельського. В ньому розмістились десятки крамниць, культурно-побутових закладів, престижне кафе «Едісон». Пасаж є прикладом раціоналістичної тенденції сецесії, яка розвивалась під впливом промисловості і сприяла швидкій еволюції формально-просторових характеристик міських сецесійних будинків. Мав вигляд прямокутної одноповерхової (у східній частині - двоповерхової) споруди розмірами 53 х 9 м і заввишки 10 м, під скляним дахом. Другий поверх був вирішений у формі восьмигранника, покритого куполом із загальною висотою 13,5 м. Через проїзди в охоплюючій кам'яниці пасаж мав п'ять входів - по два від вулиць Незалежності й Сотника Мартинця і один від Галицької. Сучасники оцінювали його архітектурний стиль як помірковану сецесію. Багато оздобленими були інтер'єри. Стіни прикрашали картини, що алегорично зображали промисловість, рільництво та мистецтво. Ще одна відтворювала двох братів Гартенбергів, Кошиця, Флейшля Боубліка й Кудельського за обговоренням плану пасажу. В нішах стояли скульптури, при вході бив фонтан. Використання нових конструкційних матеріалів і методів будівництва стає поштовхом до пошуку нової архітектурної форми і сучасного вирішення простору будинку. Скляне великопрогонове покриття пасажу складалося з комбінацій високих вальмової й коробової форм та восьмигранного купола, що вимагало застосування металевих ферм як несучих просторових конструкцій, котрі в свою чергу по-новому формували інтер'єр з демонстрацією відкритих залізних конструкцій. Скляне покриття забезпечувало світлом галерею з рядом крамниць по боках проходу. Купол, що перекривав двоповерхову частину будинку, був оздоблений комбінацією прозорого та кольорового скла. Металеві конструкції складного ламаного даху, виготовлені німецькою фірмою «Крупп» (є клеймо фірми), опирались на масивні цегляні пілони. Простір між зовнішнім рядом стовпів заповнений цегляною кладкою. Вартість будови становила 400 000 корон. Для порівняння: збудований у той же час чималий будинок крайової школи деревного промислу (нині вул. Б. Лепкого, 28) обійшовся в 90 000 корон. Г. Кошицю не довелося побачити свого станиславівського творіння - він помер у січні 1904, до початку будови. Під час Першої світової війни у 1917 охоплююча кам'яниця була зруйнована і більше не відновлювалась. Зазнав великих пошкоджень і пасаж. Власники навіть мали намір побудувати на його місці сім кам'яниць. І все ж у 1925-26 пасаж відновили з повторенням попередніх форм. Споруда стає ілюстрацією раціоналістичної тенденції в архітектурі Івано-Франківська, яка еволюціонує в напрямі функціоналізму. Кількість входів скоротилась до трьох, з'явилися великі вітринні вікна. Будівля складається з трьох об'ємів, один із них двоповерховий. Вертикально фасади розчленовані лопатками. Вікна вітринні квадратні з футринами та півциркульні із замковими каменями. Цоколь рустований. В архітектурі будинку існують два формотворчі чинники - цегляні стовпи, цегляна кладка стін із тиньком і покриття зі сталі та скла. Функція зовнішньої огороджувальної стіни як самонесучої конструкції підкреслена виступаючими над карнизом пілонами та виявленням цих пілонів на фасадах у вигляді пілястр. Дахові виступи стовпів разом із парапетами та фігурними сецесійними щитами над входами утворюють периметральний аттик. Характерною ознакою споруди є те, що в якості головної архітектурної форми виступає покриття. 
У радянський час споруда спочатку використовувалась кількома оптовими базами, після капітального ремонту 1956-59 - як приміщення центрального універмагу, від 1972 - як універмаг «Дитячий світ». З 1991 будинок був у розпорядженні управління архітектури і містобудування. В цей час проведене зміцнення фундаментів закачуванням рідкого скла, бо пасаж просідав. Зважувалась можливість розміщення в будівлі художнього музею. Тоді ж тут відбулися дві міжнародні художні виставки «Імпреза-бієнале». В 1995-2000 споруду займала обласна торгово-промислова палата. Надалі був проведений капітальний ремонт, важке армоване скло на даху замінене легким полікарбонатним покриттям, будинок всередині металопластиковими конструкціями розділений на бокси. Від 2002 тут функціонує приватний торговий центр «Мальва». А.Чемеринський |
