У Нижньому Березові на Косівщині минулої неділі відкрито пам’ятник члену Центрального проводу ОУН, засновнику і керівнику Служби безпеки УПА, одному з дев’яти генералів УПА — Миколі Арсеничу (1910—1947). Сюди прибуло багато гостей з різних кутків України — ветерани ОУН—УПА, зокрема легендарний сотенний УПА «Кривоніс» — Мирослав Симчич, син головнокомандувача УПА Юрій Шухевич, народні депутати України Олександр Сич і Василь Гладій, голова обласної ради Василь Скрипничук, інші представники влади, партій, громадськості. Очолювана Миколою Арсеничем СБ розкрила п’ять замахів на життя провідника ОУН Степана Бандери. За самим Арсеничем по всій Західній Україні постійно полювала спеціально створена група досвідчених енгебистів і навіть двічі рапортувала про його загибель. А він — діявѕ Очолювана ним СБ на високому професійному рівні протистояла одній із найсильніших тогочасних спецслужб світу. Арсенич вистежив совєтського розвідника-терориста Ніколая Кузнєцова і знищив його за те, що той на місці вбитих ним німецьких генералів підкидав документи українських націоналістів, і гітлерівці масово винищували не лише оунівців, а й безневинних заручників-українців. Більшовицька пропаганда роками твердила, що вбивство повстанцями Кузнєцова є фактом їхнього співробітництва з німцями. Але те, що СБ ОУН не передала його гестапо, засвідчує протилежне. До речі, совєтська розвідка ніяк не могла змиритися з тим, що «какой-то бандєровєц» виграв поєдинок із професійним розвідником, тому вигадала для публіки «більш пристойну» версію загибелі свого агента. Неодноразово траплялося, що Микола Арсенич, переодягнувшись у совєтську військову форму і послуговуючись російською мовою, вислизав з оточення. Він здобув репутацію одного з найкращих конспіраторів в усій ОУН та УПА. Загинув талановитий контррозвідник разом із дружиною Ганною Гунько та двома стрільцями 23 січня 1947 року в криївці поблизу села Жукова Бережанського району на Тернопіллі. Оточені окупантами, всі вони покінчили життя самогубством. До речі, 17 осіб із родини Арсеничів потерпіли за українську ідею: одні загинули, інших було репресовано чи вивезено в Сибір. Доповідь про Миколу Арсенича та його чотирьох братів на урочистостях в Нижньому Березові виголосив історик Петро Арсенич. А Мирослав Симчич біля пам’ятника засновникові СБ УПА розповів, як ще маленьким школяром він бачив Миколу Арсенича біля церкви, на той час уже студента. Вдруге він побачив його вже 1991 року — в бронзі... У часі війни УПА, за словами «Кривоноса», не протрималася б навіть кілька років, якби не випереджувальні дії СБ УПА, очолюваної М. Арсеничем. Племінник генерала М. Арсенича Василь Арсенич від імені оргкомітету сердечно подякував усім, хто своїми посильними внесками чи працею на толоці долучились до реалізації цього проекту, зокрема скульптору Петрові Штаєру, чільнику знаменитого книжкового видавництва «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» Іванові Малковичу, директору місцевої школи Степанові Сулятицькому, а також Володимирові Стретовичу та багатьом іншим. Петро АРСЕНИЧ. Микола СИМЧИЧ |
