Блаженний священномученик Омелян Ковч — людина виняткової мужності. Впродовж багатьох років про нього у нас і не згадували, поки Україну не відвідав у 2001 році Папа Іван-Павло II, який проголосив отця Омеляна Ковча блаженним священномучеником. А вже 24 квітня 2009 року в Києві відбулося урочисте проголошення блаженного священномученика Омеляна Ковча покровителем душпастирів Української Греко-Католицької Церкви. Таким чином, Омелян Ковч повернувся із забуття.
Народився він 20 серпня 1884 року в селі Космачі на Гуцульщині в сім’ї військового капеляна Григорія Ковча. із 1905 по 1911 роки навчався в колегії Святих Сергія та Вакха в Римі, в чому йому всіляко сприяв митрополит Андрей Шептицький. Свою першу парафію отримав далеко за межами України — в містечку Козарац (теперішня Боснія та Герцеговина). Згодом пішов капеланом до українського війська УГА, а вже з 1922 року Омелян Ковч служив для парафії в Перемишлянах на Львівщині. Він активно включився в українське життя, відстоював українську мову, був засновником Народного дому, читальні «Просвіта»... За свою громадську діяльність був переслідуваний польською владою, його не раз арештовували і ув’язнювали.
Під час Другої світової війни, коли німці взялися масово знищувати жидів, Омелян Ковч всіляко допомагав переслідуваним, навіть рятував їх, коли німці спалили синагогу. із охопленої вогнем синагоги він виніс рабина міста Белз Аарона Рокеаха.
А ще Омелян Ковч виготовляв так звані арійські документи (метричні виписки з церковних книг про хрещення), які вберігали євреїв від знищення. Так сталося із Рубіном та іткою Пізем, яких він вихрестив і видав їм посвідки, завдяки яким вони вижили під час Голокосту. і вже в січні 1943 року Омеляна Ковча заарештувало гестапо та ув’язнило в тюрмі на Лонського у Львові. Порятуватися звідти була єдина можливість — він мав відмовитися допомагати євреям. Проте Омелян Ковч про це навіть і не думав, і німці запроторили його до концтабору Майданек, де він пройшов страшні випробування і нелюдські муки. Але тут він був конче потрібен приреченим на смерть людям, про що згодом писав у своїх листах: «Я вдячний Господу за Його доброту до мене. Поза небесами, це єдине місце, де я б хотів бути. Ми тут усі рівні. Поляки, євреї, українці, росіяни, литовці чи естонці. Я тут єдиний священик. Я не можу уявити, що вони робитимуть без мене. Тут я можу бачити Бога — Бога, який одинаковий для всіх, незалежно від наших релігійних відмінностей».
25 березня 1944 року Омеляна Ковча було спалено в одному зі страшних крематоріїв концтабору Майданек. і лише через 70 років поїде в Майданек український фотомитець із Києва Гера Артемова, зафотографує ті страшні місця, де відбував свою каторгу Омелян Ковч, аби показати їх в Україні акурат в той час, коли Європа і Україна відзначали  70-ті роковини від часу закінчення Другої світової війни, коли про це мають знати усі, тим паче, що нині на Донбасі йде війна російської армії та російських найманців проти незалежної суверенної держави Україна. 
Світлини з концтабору Майданек Гера Артемова об’єднала у велику виставку під назвою «Якщо я не буду тут...» і присвятила її блаженному Омеляну Ковчу. Виставку відкрито  в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві за сприяння Польського інституту в Києві. На цьому велелюдді в музеї добре слово про Омеляна Ковча мовили директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус, директор Польського інституту в Києві, радник-посланник посольства Республіки Польща в Україні Єва Фігель, єпископ-помічник Київської архієпархії УГКЦ, владика Йосип Мілян, український фотограф, член UPHA та Незалежної медіа-профспілки України Гера Артемова. Остання розповіла про свою роботу над виставкою, про її перебування в Космачі, Уневі та Перемишлянах, в Майданеку та у Львові, про дослідження біографії блаженного Омеляна Ковча і майбутні плани щодо  своєї діяльності в розвідці життєдіяльності Омеляна Ковча та його родини.
Продовжилось пошанування блаженного Омеляна Ковча показом фільму «Парох Майданека» режисера Гжегожа Лінковського, який презентував священик греко-католицької парафії з Любліна, отець-доктор Стефан Батрух.
Наступного дня в Національному музеї Тараса Шевченка відбувся круглий стіл під назвою «В’язень табору Майданек о. Омелян Ковч. Протистояння злу в мирний час та в умовах війни. Роль кожної людини та особиста відповідальність» за участю голови Фундації духовної культури пограниччя, отця-доктора Стефана Батруха, посла РП в Україні Генрика Літвіна, сільського голови Космача Дмитра Пожоджука.
Цьогорічні святкування на честь Омеляна Ковча у Києві засвідчують про відновлення пам’яті про отця Омеляна Ковча та поширення знань і відомостей про його видатне життя, мученицьку смерть і великий подвиг жертовності та любові до людей.

Дмитро ПОЖОДЖУК