Леон Білінський народився 15 червня 1846 року в Заліщиках (Тернопільська область).

Навчався у народних школах у Венявці (тепер Хмелівка) та Теребовлі. Згодом у Бучацькій, Станиславівській та Тернопільській гімназіях.

Освіту юриста та економіста Білінський отримав у Львівському університеті, де навчався з 1862 року. Там же у 1871 році став професором. Відтак працював заві­дувачем кафедри соціальної економіки, був деканом юридичного факультету, а у 1878-1879 – ректором університету.

У 1882 році – обраний членом Краківської Академії наук.

У 1892-1895 роках Леон Білінський очолював державну адміністрацію Австрійських залізниць. Саме завдяки його впливу, у гострій боротьбі з іншими містами Галичини нову дирекцію залізниць у 1892 році вирішили будувати у Станиславові. Запрацювала дирекція 1 липня 1894 року.

За заслуги перед містом Білінський отримав звання почесного громадянина. У січні 1895 року його ім’ям назвали теперішню вулицю Сахарова. А житловий район, що утворився в місті (у межах нинішніх вулиць Лермонтова, Кобилянської, Тарнавського), де переважно жили залізничники, отримав власну назву – Леонівка.

У Станиславові Леон Білінський був у 1903 році, жив у готелі «Імперіал» на Казимирівській (Мазепи, 3).

У 1895-1897, 1909-1911 роках Білінський очолював міністерство фінансів одної із двох складових Австро-Угорщини – Цислейтанії. У 1900-1907 – президент Австро-Угорського банку.

У 1907-1914 Білінський був депутатом австрійського парламенту, де очолював «Польський клуб».

У 1912-1915 – імперський міністр фінансів Австро-Угорщини та цивільний губернатор Боснії і Герцеговини.

У 1919 році чотири місяці очолював міністерство фінансів Польщі.

В останні роки життя працював президентом австро-польського банку.

Помер 6 червня 1923 року у Відні.

Похований біля могили дружини у місті Тепліце (Чехія).

Роман Діда