Кожна листівка кін. ХІХ – поч. ХХ ст. присвячена Галичу містить цінну інформацію з його історії. Завдяки основному зображенню можна побачити, як змінювалося середмістя та околиці, з’являлися чи зникали певні будівлі. Разом з тим, цікавими є й інші дані, які подають текстове наповнення чи засвідчують особу адресата, адже кожна листівка, це історія якихось новин, очікувань, радостей чи переживань – їх доводилось чекати, оскільки засоби зв'язку на той час були цілком іншими.
В цьому плані є досить неординарною листівка під назвою «Галич. Вид на Дністер з божницею Караїтів» (назва додатково дубльована польською та німецькою мовами – крайовими та державною). Виконана двоколірно, без вихідної інформації.
Сучасник розглядаючи листівку, може побачити кілька цікавих моментів. Насамперед, це північно-східна частина середмістя Галича (в межах сучасних вулиць Караїмської та Є.Коновальця). На той час це міська дільниця, яка була заселена представниками трьох основних національних громад: караїмами (вулиця паралельна р. Дністер), жидами (житлова забудова з торгівельними приміщеннями; певні будівлі чітко впізнавані щодо національної приналежності за наявністю дахових люків для суккоту) та окремі житлові споруди, власниками яких були українці.
Вигляд цієї частини міста сформувався у др. пол. ХІХ ст. і таким залишався практично до 1917 р. (за винятком кількох будівель, які з'явилися на початку ХХ століття – у західній частині Караїмської вулиці; зокрема, будинок який тепер відомий за прізвищем пізнішого власника д-ра В.Мулькевича). Під час Першої світової війни, восени 1916 р. через артилерійські обстріли міста з боку росіян та подальші пожежі, практично вся ця забудова була знищена. До початку 1920–их рр. з зафіксованих на листівці спорудах, збереглися фактично тільки божниця Караїмів і 2-3 будівлі. Всі інші або були знищені під час обстрілів, або були розібрані німецькими військовиками, як матеріал для будівництва шанців чи для обігріву.
Важливим елементом, який допомагає встановити датування світлини є міст на р. Дністер. Бачимо дерев’яний міст, відкритий у жовтні 1858 р. – отже, листівка фіксує вигляд міста ще до 1906 р. – коли було розпочато будівництво металевого мосту.
Цікавими є об’єкти, які зафіксовані на північній (лівобережній) стороні Дністра. Ліва сторона від тогочасного крайового гостинця (тепер дорога Н09 Івано-Франківськ – Львів) не особливо забудована, проте на площі окрім нечисленних будинків міщан вже біліє вілла належна залізничному інженеру Ю.Лапіцькому.
Праворуч від гостинця (дільниця Заріка), на березі помітно будівлю заїжджого двору та місце, де була пристань.
Важливим моментом є те, що берегова смуга не була залісненою. Сам терен Заріки практично не був забудований – чітко проглядається вілла, в котрій зараз є один з корпусів Галицького ліцею №2 та господарські споруди. На горизонті помітні два службові будинки залізничників (побудовані в 1898 р.) та будівля залізничного двірця (реконструйована в 1896 р.).
Для атрибутації листівки цікавим є рукописний текст українською мовою, нанесений зверху по зображенню Дністра. Автор чітко і каліграфічно написав «6/1.1904. З надходячим Різдвом Христовим щиро желаю «Веселих свят»». Отже, розуміємо, що листівку надіслано в переддень Різдва, в 1904 р. На жаль, автор для сучасника залишився невідомим, оскільки підпис відправника не зовсім читабельний: «Марія (..руся) …..ва».
З отримувачем листівки простіше. На звороті вказано: «Високоповажний Пан Заклинський ц.к. професор в Станіславові».
Таким чином, адресат походить з відомої родини і був активним культурно – просвітницьким діячем. Це – Роман Заклинський (1852 – 1931), уродженець Маріямполя, на час відправлення листівки – професор цісарсько-королівської гімназії у Станиславові. Він відомий, як письменник, педагог, літературознавець, історик та етнограф.
З огляду на наявність поштових штемпелів «Halicz» та «Stanislau», виходить що листівка була відправлена і отримана адресатом. Вартість пересилки становила 5 геллерів, які оплачені поштовою маркою (введені в обіг у 1901 р.) з зображенням Найяснішого цісаря Франца Йосифа І.
В пізніший час, або сам Р.Заклинський, або його нащадки, або ще якимсь чином, поштівка попала в Музей НТШ у Львові (засвідчено круглою печаткою), а згодом дісталася в бібліотеку Львівського інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР (засвідчено прямокутним штампом), де зберігається досі.
Листівок з видами Галича в обігу у австрійський, а пізніше польський період, було, мабуть, сотні. Кожна з них привертає увагу, а окремі деталі завжди можуть дати додаткову цікаву інформацію тому, хто любить своє місто.
Андрій Чемеринський,
Почесний краєзнавець України | 
