В історії нашого краю не раз траплялися випадки, коли дитячі пустощі закінчувалися погано чи навіть трагічно. Однак у жовтні 1932 року в селі Нижневі під Станиславовом трапилася історія, яка дуже насмішила місцевих мешканців, хоч і коштувала великого стресу одному малому жителю села.

А починалося все дуже цікаво. Кілька нижнівських хлопчаків на шкільних заняттях з історії наслухалися про австрійського цісаря, події Першої світової війни та героїзм тодішніх солдатів. Вражені діти запалали бажанням інсценізувати ті події. Перш за все було вирішено вибрати цісаря. Трохи порадившись, хлопці надумали призначити на цю роль восьмирічного Тадзя Сенковича.

Цісар без корони – не цісар, а отже, новоявленого монарха треба було коронувати. І тут виникла проблема з реквізитом – у хлопців забракло матеріалів, з яких можна було б зробити корону. Врешті-решт вони вирішили не заморочуватися і просто стягнуликазанок з кухні у квартирі Сенковичів.

Казанок увінчав голову «цісаря», який насунув його собі на вуха, і «коронація» минулауспішно. Проблеми почалися вже після церемонії – клятий казанок ніяк не хотів зніматися з голови. Коли додому поприходили батьки Тадзя, вони застали справжню картину розпачу та безнадії: заплаканого сина з казанком на голові та схвильованих друзів, які обступили жертву «коронації».

Монарха-невдаху повели до місцевого слюсаря, але той відмовився розпиляти казанок, бо боявся, що може травмувати хлопчика. Батькам не залишилося нічого іншого, як разом із сином їхати до Станиславова. Пасажири були дуже здивовані, коли до вагона зайшов хлопчина з казанком на голові.

На нього збігалися подивитися з цілого потягу. Завершилася ця історія цілком щасливо. Майстер однієї зі станиславівських слюсарень за допомогою сірчаної кислоти зробив у казані діру й звільнив малого «цісаря» від набридлої «корони». Дитина при цьому не постраждала, а казанок довелося викинути.

Газета «Ранкові новини» від 2 листопада 1932 р.

Олена БУЧИК