Сучасна медицина стверджує, що інкубаційний період сказу триває в середньому від двох до восьми тижнів. Але були випадки, коли симптоми проявлялись аж через два роки після захворювання – пише “Західний кур’єр“.
Це залежить від того, де саме людину вкусили чи подряпали, та наскільки серйозним було ураження шкіри. Але у січні 1935 року в селі Вовчинець під Станиславовом стався унікальний випадок, який довів, що наслідки цієї хвороби можуть проявити себе в організмі через дуже тривалий час.

Міський шпиталь (нині головний корпус лікарні на вул. Мазепи).

Під час Першої світової війни місцевого селянина Василя Онуфрія покусав скажений пес. Ним заопікувався австрійський Червоний Хрест, і через певний час пацієнт залишив шпиталь цілком здоровим. Він пройшов усю війну, не відчуваючи жодних симптомів, і після закінчення бойових дій повернувся до рідного села. Там Василь Онуфрій вигідно одружися з дівчиною з заможної сім’ї й почав господарювати.

Аж раптом він відчув, що йому зле, і звернувся до лікаря. Той обстежив пацієнта, але не виявив жодних проблем з його здоров’ям. Заспокоєний, Василь повернувся зі Станиславова до Вовчинця, але через кілька днів знову відчув, що йому недобре. Лікар детально його обстежив, але й цього разу не зміг виявити причину нездужання. Через кілька днів після огляду Василь відвідав читальню «Просвіти», і там з ним стався напад. Він почав кидатися на людей і намагатися їх вкусити. Вдома він кинувся на рідного брата Івана і вкусив його у щоку, після чого Іван теж відчув погіршення самопочуття. Пацієнта відвезли до шпиталю, де лікарі були змушені визнати, що ці напади – то наслідок укусу скаженого собаки, який трапився двадцять років тому. Цей медичний феномен викликав велику сенсацію не лише у Вовчинці, а й у Станиславові та Львові.

Газета «Хвиля» від 29 січня 1935 року. Підготувала Олена БУЧИК