Аж до початку Другої світової війни капелюх був обов’язковим атрибутом у гардеробі чоловіків і жінок, а вихід із дому з непокритою головою вважався ознакою поганого тону і не вітався серед інтелігентної публіки – пише “Західний кур’єр”.

Про це зокрема свідчить і прикрий випадок, який трапився в Станиславові у січні 1934 року. До міського шпиталю подзвонив якийсь пан і поскаржився на те, що в його дружини бурхлива істерика і йому здається, що вона збожеволіла. На виклик виїхали санітари, щоб відвезти пані до шпиталю, де мали з’ясувати стан її нервової системи і у разі потреби скерувати до львівського Кульпаркова.

Але шофер, який виїхав на виклик, переплутав номер будинку, тому медики приїхали не до потрібного помешкання, а на три будинки далі. Піднявшись на другий поверх, санітари застали у помешканні якусь пані, чий чоловік був у конторі, а діти у школі. Почувши про ціль виклику, господиня дому почала емоційно заперечувати, що вона нібито влаштовувала істерики і збожеволіла. Але санітарів це не переконало. «Так усі кажуть!» – буркнув один з них, і обидва медпрацівники відвели бідолашну жінку до машини.

По приїзді до шпиталю помилку швидко з’ясували, і медична машина виїхала вже за правильною адресою.
Перед «несправжньою вар’яткою» працівники шпиталю щиро вибачалися, але це зовсім не пом’якшило її гнів. Пані погрожувала подати до суду за псування її репутації. Найбільше її обурило те, що санітари вивели її з дому, навіть не давши можливості вдягти капелюшок. «Тепер сусіди точно подумають, що я вар’ятка», – обурювалася мимовільна пацієнтка.

Газета «Хвиля» від 18 січня 1934 р. Підготувала Олена БУЧИК